Що відомо про Бутяґіна
54-літній російський археолог, антикознавець та популяризатор науки Алєксандр Бутяґін очолює секцію археології Північного Причорномор’я відділу Античного світу Державного Ермітажу та викладає у Санкт-Петербурзькому державному університеті. Крім того, від 1999 року він стоїть на чолі Мірмекійської археологічної експедиції Ермітажу, яка досліджує руїни античного міста Мірмекій, заснованого давніми греками в Криму (неподалік сучасної Керчі) в VI столітті до нашої ери. Варто зазначити, що до 2014 року діяльність Бутяґіна в Криму була цілком законною, адже Україна давала дозволи на археологічні експедиції Ермітажу на своїй території.
З 2010 по 2022 рік Бутяґін також керував італійсько-російською експедицією на розкопках у Помпеях, проте з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Італія припинила співпрацю.
Після анексії Криму Алєксандр Бутяґін продовжував регулярні поїздки та археологічні розкопки в Криму, тож 2018 року його внесли до бази «Миротворець».
Я продовжував працювати, оскільки вважав це необхідним та правильним щодо досліджуваної пам’ятки — городища Мірмекій. Політичні зміни не повинні впливати на наукові дослідження і перешкоджати вченим. Наукова робота, зокрема археологічні розкопки, проводяться не в інтересах конкретної країни чи політичної групи, а в інтересах світової науки.
Однак іще 2014 року Бутяґін, який, до того ж, вважає себе поетом, опублікував власний вірш, у якому заявляв про готовність прийняти тюрму й злидні, якщо цього «потребуватиме Росія». Деякі експерти розглядають ці рядки як свідчення особистої лояльності до держави і усвідомленої самоідентифікації з нею.
З приводу анексії Криму чи повномасштабної російсько-української війни Алєксандр Бутяґін практично не висловлювався публічно, проте 24 лютого 2022 року написав пост у фейсбуці.
Вважаю, що керівництво нашої країни вчиняє вкрай безвідповідально. Співчуваю українським друзям та знайомим, і всім нам теж. Як би далі не розгорталися події, з їхніми наслідками доведеться розбиратися ще дуже довго.
Підозра та арешт
У листопаді 2024 року українська прокуратура заочно висунула Бутяґіну підозру й оголосила його в міжнародний розшук, а згодом український суд видав ордер на його арешт. В основі звинувачень — порушення другого протоколу Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Російському археологу інкримінують незаконні пошукові роботи на об’єкті археологічної спадщини. Згідно з 4-ю частиною 298-ї статті Кримінального кодексу України йому загрожує позбавлення волі терміном від двох до п’яти років.
Я трохи здивований тим, що в момент, коли доля України вирішується на полі бою, вони витрачають час на такі справи. Схоже, у прокурорів багато вільного часу.
У лютому 2025 року ГУР представило проєкт «Викрадена спадщина», який документує факти викрадення та знищення історичних пам’яток на тимчасово окупованих територіях. Серед кількох сотень причетних до цих злочинів осіб числиться й Алєксандр Бутяґін. Відомо, що з Криму вивезено сотні археологічних артефактів, виявлених під час розкопок, зокрема у стародавньому місті Пантікапей, де також свого часу проводив археологічні роботи цей російський науковець.
За даними СБУ, Мірмекійська археологічна експедиція Ермітажу, яку очолював Алєксандр Бутяґін, завдала Україні збитків на майже 200 мільйонів гривень, під якими розуміють пошкодження, знищення й викрадення об’єктів культурної спадщини.
У листопаді 2025 року Бутяґін виїхав із Санкт-Петербурга через Стамбул відправився у робочу поїздку Європою. У Парижі, Празі, Амстердамі, Варшаві та Белграді в нього були заплановані виступи на конференціях і семінарах. Також науковець читав платні лекції, зокрема під назвою «Останній день Помпеїв». І все це — попри міжнародний розшук. Це не перший робочий тур Бутяґіна: раніше він уже виступав на Кіпрі, в Італії, Нідерландах та Данії.
Квитки на російськомовну лекцію археолога у Варшаві, яка мала відбутися 4 грудня 2025 року, коштували від 136 злотих. Проте вранці того ж дня в одному з готелів працівники Агентства внутрішньої безпеки Польщі арештували Бутяґіна й доставили його до місцевої прокуратури. Росіянин відмовився давати свідчення, тож суд обрав йому запобіжний захід — 40 днів тримання під вартою.
Клопотання про екстрадицію
23 грудня 2025 року Україна направила до Польщі клопотання про екстрадицію Алєксандра Бутяґіна. Варто зазначити, що, згідно з міжнародним правом, екстрадиція можлива лише за умови, що за вчинений особою злочин передбачене мінімальне ув’язнення на строк від одного року в обох країнах. Цікаво, що Україні незаконні розкопки не караються позбавленням волі, проте відповідальність (і екстрадиція) передбачена за знищення чи пошкодження об’єктів культурної спадщини.
15 січня 2026 року мало відбутися судове засідання в справі екстрадиції Бутяґіна в Україну, однак сторона захисту попросила про відвід судді Даріуша Лубовського: мовляв, той виносить упереджені рішення в політичних справах.
Нагадаємо: раніше Даріуш Лубовський відмовив у екстрадиції до Німеччини українського громадянина, підозрюваного у підриві «Північного потоку – 2». Відтак суддю звільнили з Відділу міжнародних кримінальних справ Варшавського окружного суду, проте він продовжував вести інші незавершені справи про екстрадицію. Клопотання адвоката Бутяґіна про відвід судді Даріуша Лубовського відхилили.
3 березня 2026 року польський суд продовжив арешт Бутяґіна до 1 червня 2026 року, а на засіданні щодо екстрадиції, яке відбулося 18 березня, Варшавський окружний суд визнав правомірність його видачі українській стороні, однак захист має намір оскаржити це рішення. Глава російського агентства «Россотрудничество», що займається підтримкою росіян за кордоном, Євґєній Прімаков назвав тих, хто ухвалив у Польщі рішення про екстрадицію науковця, «тваринами».
Остаточне рішення щодо екстрадиції Бутяґіна має ухвалити міністр юстиції Польщі Вальдемар Журек.
Алєксандр Бутяґін перебуває в камері разом зі ще двома затриманими, з якими спілкується англійською й російською мовами. Раніше адвокат клопотався про переведення підозрюваного під домашній арешт. Сім’я та знайомі археолога навіть зібрали для цього кошти на оренду квартири у Варшаві, проте суд відхилив клопотання.
Ми отримали дозвіл на видачу йому теплого одягу, а також шахів та наручного годинника. Зараз очікуємо дозволу на видачу йому телевізора та книг. Ми також домовилися про дозвіл Алєксандру на телефонні дзвінки адвокатам та близькому члену сім’ї. Окрім цього та особистих побачень під час арешту, Алєксандр не може спілкуватись ні з ким за межами СІЗО. 23 години на добу він проводить у камері. Одна година відведена на прогулянку на відкритому повітрі.
Адвокат Бутяґіна підтримує постійний контакт із російським посольством та колегами Бутяґіна з Ермітажу.
«Полювання на науковців»
У відповідь на звинувачення з боку України в знищенні й пошкодженні пам’яток культури під час розкопок у Криму Бутяґін стверджує, що діяв якраз із протилежною метою. Мовляв, продовження розкопок було необхідне для консервування об’єктів, захисту їх від мародерів та подальшого передання до Східнокримського історико-культурного музею-заповідника у Керчі.
Алєксандр Бутяґін, виправдовуючись, наголошує, що всі знайдені ним у Мірмекії артефакти залишилися на території Криму, мовляв, ніхто нічого нікуди не вивозив. Проте з пункту бачення українського законодавства такі археологічні знахідки відсутні.
У нас із юристами була дискусія щодо того, як їх повертати. Ми можемо, наприклад, оголосити в розшук річ, що зникла з кримського музею і потрапила туди ще до окупації, будучи частиною музейного фонду України, адже маємо на це право. Але оголосити в розшук предмет, який не входив до нашого музейного фонду, ми не можемо, оскільки він перебував у землі й був частиною археологічної пам’ятки.
До слова, 2022 року мірмекійська експедиція на чолі з Бутяґіним виявила на анексованій українській території справжній скарб: 30 золотих монет у майже не ушкодженому глиняному глечику. Знахідці понад дві тисячі років. На більшості монет викарбуване ім’я Александра Македонського.
Адвокат Бутяґіна будує лінію захисту, спираючись на питання особистої безпеки: мовляв, екстрадиція до України спричинить явну загрозу для науковця.
Я вважав, що традиції свободи, розуму й гуманності не дозволять Європі приєднатися до полювання на науковців. На жаль, виявилося, що не всі країни Європи вирішили не полювати на науковців. Я гірко розплачуюся за свою віру в Європу.
Реакція Росії
Польські правоохоронці повідомили сім’ю Бутяґіна про його арешт відразу. Через кілька днів археолога відвідав російський консул. Згодом висловилися і високопосадовці РФ.
Ми вважаємо абсурдними звинувачення, висунуті шанованому російському вченому-археологу. Начебто він винний у «знищенні культурної спадщини». Очевидно, йдеться про приводи, які вигадує київський режим. Насправді Бутяґін працював на території нашої країни, Російської Федерації. Для нас цілком очевидно, що це політична провокація, це не юридична справа. Будемо домагатися щонайшвидшого звільнення Алєксандра Міхаіловича Бутяґіна.
Ситуацію прокоментував і прессекретар президента РФ Дмітрій Пєсков, назвавши арешт «правовим свавіллям». У відповідь на слова Захарової та Пєскова прессекретар окружної прокуратури Варшави Пйотр Скіба заявив, що Польща дотримується норм міжнародного права.
12 січня 2026 року польського посла Кшиштофа Краєвського викликали в МЗС у Москві й висловили «різкий протест» у справі затримання археолога.
На захист Бутяґіна стали і його російські колеги.
Бутяґін чітко дотримувався встановлених міжнародних норм проведення археологічних досліджень — як юридичних, так і етичних.
Директор Ермітажу Міхаіл Пьотровський надіслав листа до міністра юстиції та генерального прокурора Польщі Вальдемара Журека, в якому наголошував на «можливих наслідках цієї ситуації для археологічного та музейного світу в майбутньому».
Зі слів анонімної знайомої Бутяґіна, яка дала інтерв’ю російському виданню Meduza, відомо, що керівництво Ермітажу заборонило співробітникам розмовляти з журналістами про ситуацію археолога, і відмовилося від участі у зборі грошей на послуги адвоката.
Міжнародний прецедент
Серед польських ЗМІ арешт Бутяґіна спершу не мав широкого резонансу, а розголосу ситуація набула лише наприкінці січня 2026 року. Якщо Варшава вирішить передати росіянина під українську юрисдикцію, це, ймовірно, стане історичною відправною точкою для подібних екстрадицій.
Арешт Бутяґіна привертає увагу світової наукової спільноти до питань захисту культурної спадщини в регіонах, де тривають бойові дії або які перебувають під окупацією. Щоправда, думка міжнародної громадськості тут поділилася. Зі слів адвоката Адама Доманського, частина французьких, італійських та польських учених буцімто підписали листа на підтримку Бутяґіна. Проте переважна більшість польської наукової спільноти вважає російських науковців відповідальними за нелегальні розкопки на окупованих територіях України.
Російські науковці не тільки проводять розкопки без відповідних дозволів, а й водночас систематично знищують культурні шари та вивозять пам’ятки до музеїв в Російській Федерації.
Якщо Алєксандра Бутяґіна таки екстрадують, це відкриє шлях до подібних справ щодо інших осіб, які працювали або брали участь у проєктах РФ на окупованих українських територіях.
Редакторка Наталя Ткачик
.jpg?tr=w-1536%2Ch-1024%2Cq-100%2Cfo-auto)
