У ніч із 12 на 13 грудня разом із введенням воєнного стану відімкнули телефонний зв’язок: замовкли всі лінії і з Польщі, і до Польщі. Багато поляків, які перебували за кордоном і не очікували такого розгортання політичної ситуації, не могли зв’язатися з близькими. Цю блокаду розриває «Радіо Вільна Європа» (польська секція «Радіо Свободи»), надаючи свої хвилі. Відгук був неймовірний: на радіо стрімким потоком надходили привітання, слова підтримки, святкові побажання і просто інформація про близьких. Перші чотири місяці такі радіопередачі транслювалися щоденно, пізніше вони стали нерегулярними і врешті закінчилися в червні 1982 року, коли відновився нормальний телефонний зв’язок.

Данута Мєжановська, ведуча радіопередачі «Поміст – дзвінок у Польщу» пол. Pomost telefon do Kraju.

Поляки, які саме перебували за кордоном, не мали можливості спілкуватися з відрізаною від усього світу Польщею. Проблеми з обох сторін були величезні, а до всього — жодної можливості їх розв’язати. І тоді редактору Вєславу Вавжиняку спала на думку чудова ідея: ми оголосили, що можна до нас задзвонити, надиктувати коротеньке повідомлення, а ми передамо його по радіо близьким у Польщі. Нова програма відразу ж набула шаленої популярності. Кількість телефонних дзвінків перевищила наші очікування — ми змінювали один одного біля апаратів, безперервно записуючи тисячі часто відчайдушних звернень.

Зизьо [директор Зиґмунт Міхаловський] з ентузіазмом сприйняв ідею Вавжиняка і погодився змінити сітку мовлення — усе задля того, щоб звільнити місце для «Помосту», який транслювався щоденно після обіду і тривав дві години. Невдовзі всі телефони заблокували і ми не могли приймати повідомлення.

Перевернута телефонна будка поруч із готелем «Форум», Варшава, 1981. Фото: Роман Котович / Forum

Потрібно було провести додаткову телефонну лінію суто для «Помосту». Також ми передали по радіо, що слухачі можуть надсилати повідомлення у листах. Відтоді щоденно нам надходили сотні конвертів. Біля мікрофона ми змінювали один одного коли хто міг.

Вєслав Вавжиняк, журналіст «Радіо Вільна Європа»

Ідею відразу підхопило керівництво станції та американська дирекція. Відрізані від країни слухачі телефонували та писали нам, передаючи коротенькі повідомлення. Ми зачитували їх в ефірі, спочатку раз, потім двічі на день, і так щонайменше пів року. Передача мала величезний успіх, а я врешті відчував, що по-справжньому допомагаю своїм слухачам.

З радіопередачі «Поміст – дзвінок у Польщу»

Для Міхася та Яся з Малґосею в Ґдині — від матері Іріни з Делфту, Нідерланди. Серце не витримує цієї жахливої тиші. Приїду, тільки-но дадуть візу. Якщо ні, то в січні вишлю продукти. Хтось мусить відповісти за ці муки розлуки матері з дітьми. Хай проклятий буде воєнний стан під час миру. Будьте мужніми та мудрими. Це не може тривати вічно. Немає такої хвилини, щоб я про вас не думала. Нехай Пресвята Діва Марія, Королева Польщі, захищає вас та весь польський народ. Мати.

* * *

Ґражинко і Маґдусю з Оструди, Повітове містечко у Вармінсько-Мазурському воєводстві на півночі Польщі. 21 січня я отримала три цензуровані листи, останній від 5 січня. Я надіслала вам вісім посилок. Одну для бабусі Олі з приватної фірми. Цілуємо, залишайтеся з Богом. Мати та бабуся з Данії.

* * *

Увага, Домброва Ґурніча, район Стшемєшиці Малі. Велике прохання до всіх сусідів та знайомих звернути особливу увагу: дуже важливе повідомлення для пана Зиґмунта та Мар’ї Скіб. Ліки, які ви просили, мають кілька застосувань. Можу відправити інші, ефективніші, але потрібна консультація лікаря. Без цих ліків жінці загрожує смерть. Прохання до всіх знайомих ще раз переказати це повідомлення.

* * *

Увага, Варшаво, увага, родино Пирек! У Касі та Кшиштофа з Брюсселю вчора, 11 лютого о 10.00 народилася донечка вагою 3,5 кг. Це було повідомлення для родини Пирек у Варшаві.

* * *

Моєму сину Вальдемару, який служить у міліції в Катовицях, від батька, який перебуває у Лінцу в Австрії. Трави для матері роздобув, повернуся, як тільки зможу. Якщо дізнаюся, що ти якось причетний до вбивства та побиття гірників, — не хочу тебе бачити до кінця мого життя. Батько.

Переклала Ірена Шевченко

Редакція висловлює вдячність квартальнику Karta за можливість публікації