Тадеуш Пєтшиковський. Джерело: ВікіпедіяПрізвисько — Тедді. Професія — вчитель фізкультури. Доля — непересічна. Його історія незвичайна , тому не дивно, що про нього не тільки пишуть книжки, а й знімають кінострічки.
Тадеуш Пєтшиковський народився 8 квітня 1917 року у Варшаві. Уже в дитинстві проявлялися кмітливість хлопчика і його талант до малювання. Тадеуш вступив у ряди харцерів , Польський відповідник скаутського руху. а після смерті батька допомагав матері , беручись за різні роботи, наприклад, виконуючи малюнки для студентів Академії мистецтва.
Бокс прийшов у його життя ще в шкільні роки: Тадеуш Пєтшиковський вчився у легендарного Фелікса Штамма (Тата) у варшавському клубі «Легія». Години , проведені на рингу, дали свій результат, та ще й який. До війни Тедді — цей псевдонім він запозичив від імені свого кумира Тедді Яроша — став чемпіоном Варшави і віцечемпіоном Східної Польщі в легкій вазі. І ось настав час, коли йому довелося боротися за життя.
Перший поляк , який змагався з німецьким капо
1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. Почалася Друга світова війна. 1940-го Пєтшиковський брав участь в обороні Варшави. Після капітуляції намагався потрапити до Франції і там приєднатися до польського війська , проте під угорсько-югославським кордоном його схопили й згодом передали Німеччині. Протягом п’яти років Тадеуш Пєтшиковський був в’язнем трьох концтаборів (Аушвіц – Біркенау , Ноєнгамме і Берґен-Бельзен), в яких провів десятки боксерських поєдинків. Номер 77 із Аушвіца — так про нього говорили і писали ще багато років після цього. Цей номер свідчив про те , що в концтабір Пєтшиковський потрапив із першим транспортом.
Німецькі охоронці не знали , що Тедді колись професійно боксував. Коли він ішов на свій перший концтабірний поєдинок на ринг, облаштований на кухні, із суперником, важчим на 30 кілограмів, колишнім віцечемпіоном Німеччини у середній вазі, вони не вірили власним очам. Думали: це або якийсь крутелик, або геть божевільний. Вони вбачали в ньому радше тюхтія, що малював для студентів Академії мистецтва, а не людину, що здатна покласти на лопатки сильного капо. А Тедді вийшов на ринг, одягнув рукавиці, здивував німецького суперника жестом — простягнув йому руки на знак вітання — і згадав слова Татуся Штамма. Той завжди йому повторював: «Пам’ятай , чого я тебе навчив. Немає нічого неможливого. Завжди треба боротися до кінця. Ти зможеш перемогти, якщо віритимеш у перемогу».
Суперником був Вальтер Даннінґ , німецький капо. Тато переміг, отримавши в нагороду їжу, якою поділився з іншими в’язнями. У той момент його оберігав Бог, бо Даннінґ цілком міг би вбити тата за те, що той його вдарив. Бої в таборах були дуже ризикованими. Це була боротьба за існування. Якби він програв, довго насолоджуватися життям йому б не вдалося. Він зумів пережити табірне пекло завдяки боксу.
Так , Пєтшиковський виграв цей бій. Він перевершував Даннінґа в майстерності. Атакуючи, Тедді влучав у ціль, а коли атакував супротивник, — ухилявся. Врешті у другому раунді він завдав такого точного й сильного удару, що розбив супернику ніс. І сам не знав, що буде далі. Адже це вперше в Аушвіці поляк ударив німецького капо. Проте Даннінґ зупинився, всміхнувся і сказав:
Нам доведеться частіше організовувати такі бої. Добре , юначе! Я бачу, що ти справжній боксер. На сьогодні досить. Нарешті я зустрів гідного суперника. Ходи за мною!
Певний час боксерські бої в таборі Аушвіц-I проходили у місці , позначеному червоним кольором. Ліворуч — блок №25. Джерело: Державний музей Аушвіц-Біркенау. Колаж: Нова Польща«Неважливо , хто виграє». Головне — добавка до пайка
Так боксерська кар’єра Тедді в Аушвіці , а згодом і в інших таборах, набирала обертів. Він виграв кількадесят боїв, а програв усього раз — багаторазовому чемпіону Нідерландів Ліну Сандерсу. Ці бої нагадували в’язням про інше життя, в якому повно розваг і букмекерських ставок. За великим рахунком перемога була тут не найголовнішою річчю.
Неважливо , хто виграє. Переможець отримає додатковий пайок, який можна буде розподілити між в’язнями.
Зазвичай , коли Тедді схрещував рукавиці з німцем, інші в’язні, підтримуючи польського боксера, кричали: «Бий німця! Бий німця!» Для них це була можливість відімстити за всі страждання , нелюдське поводження та сором, які їм довелося пережити в концтаборах. Одного разу (щоправда, не під час поєдинку на рингу) — один із таких глядачів проявив милосердя. Це був священник Максиміліян Кольбе, канонізований 1982 року.
Якось тато помітив , що есесівець когось б’є. Тато бачив, що це старший і слабкий чоловік, тож заступився за нього. Навіть не замислювався, стрілятиме есесівець чи ні. Виявилося, що то був отець Максиміліян Мар’я Кольбе. Він шокував мого батька, попросивши його... припинити бити того есесівця.
В Аушвіці Тедді зустрів не тільки Кольбе , а й інших видатних діячів.
Капітан Вітольд Пілецький був для тата беззаперечним героєм. Вони разом діяли в підпіллі. Після війни , коли тато повернувся з Німеччини до Польщі, то пішов просити Юзефа Циранкевича, щоб той скасував смертний вирок Пілецькому. Пояснював, що Пілецький був героєм, що вимагало неабиякої відваги, адже ми знаємо, який тоді був час. На жаль, його прохання не були почуті і Вітольда Пілецького стратили.
1991 року тато був на зустрічі в Аушвіці, де почув, що Вітольда Пілецького «реабілітували». Це його пройняло. Настільки, що за тиждень у нього зупинилося серце.
Третій табір , в якому перебував Пєтшиковський, — Берґен-Бельзен. 15 квітня 1945 року його й інших ув’язнених визволили британські солдати. Він вступив до бронетанкової дивізії генерала Станіслава Мачка, продовжував займатися спортом і згодом повернувся до Польщі. Нарешті вільний.
Скромна людина
Вони боролися за життя і їжу. Сьогодні таке важко уявити. Проте Пєтшиковський був не єдиний. В Аушвіц потрапило чимало боксерів. Їхні долі складалися по-різному. Гершель Гафт — Гаррі — після війни бився навіть зі знаменитим Роккі Марчіано. А Пєтшиковський?
Я повернувся до Польщі 1947 року , потім навчався в Академії фізичного виховання, працював у освіті. Шкільний спорт обрав, щоб сплатити борг перед тими, хто є для мене взірцем для наслідування — професорами та вихователями — продовжуючи їхні виховні зусилля на благо молодого покоління.
Спогади боксера звучать дуже природно і скромно. Хоч насправді його історія вражає — не дарма ж вона лягла в основу кількох екранізацій , наприклад, біографічної стрічки «Чемпіон». А в документальному фільмі «Вільний ринг» роль Тедді в ігровій сцені зіграв його внук Якуб Шафран. Його навіть не потрібно було гримувати.
Картини Тадеуша Пєтшиковського. Джерело: Державний музей Другої світової війни в ҐданськуШкода , що нам не вдалося познайомитися. Я народився 10 квітня 1991 року, а дідусь помер 18 квітня... Безпосередньо від нього мені дістався на пам’ять лист із привітанням, який отримала від нього моя мама. У ньому дідусь радів, що я народився. Але він мене так і не побачив.
До кінця життя Пєтшиковський продовжував малювати. У травні 2021 року в Музеї Другої світової війни в Ґданську відкрилася виставка його робіт.
Переклала Марія Шагурі
