Ішов 1985 рік. У СРСР починалася перебудова, у Польщі тривав реальний соціалізм. Магазинні полиці зяяли порожнечею, бракувало багатьох товарів першої необхідности, ситуація у країні не сприяла поступу науки, однак у листопаді того року відбулися події, які назавжди змінили розвиток польської хірургії. Професор Збіґнєв Реліґа провів першу в Польщі успішну пересадку серця. Зараз він вважається батьком польської кардіохірургії, але тоді його ідеали суперечили духу часу.
Здійснювати докорінні зміни в ті роки було непросто. У Польщі не вистачало грошей, тож не могло йти мови про купівлю сучасного обладнання. Крім того, у середовищі лікарів вважалося, що в таких умовах неможливо провести успішну трансплантацію, а невдача покладе кінець іншим такого роду дослідженням у країні. До всього, в суспільстві панувало глибоке переконання, що осередком, відповідальним за особистість і життєву активність людини, є саме серце, а не мозок, як нам сьогодні відомо. Для простих людей речі, про які мріяв Реліґа, були профанацією сакруму. Їм у головах не вміщалося, як можна дозволити віддати серце й пересадити його іншій людині. У ті часи це сприймалося як наруга над етичними принципами. Однак Реліґа мав знання і вміння, щоб проводити такі операції. Йому вистачало відваги протиставити себе медичному загалу, щоб рятувати людські життя. Було 5 листопада, операція тривала кільканадцять годин і завершилася успіхом.
Уперше ми вийняли серце, яке ще билося, всупереч великому опору з боку медичного середовища. Правду кажучи, раніше у Польщі проводили пересадку нирок, але їх вилучали з тіла, коли серце вже перестало працювати. Адже вважалося, що людина, у якої б’ється серце, ще жива.
Хірург Мар’ян Зембаля теж брав участь в операції.
Усе було вперше — вийняте серце донора, порожня грудна клітка пацієнта після вилучення хворого серця. Усе-таки в серці, що пульсує, є певна таємниця — немовби воскресіння — незбагненна, але намацальна. Справжня.
Пацієнт після трансплантації серця вижив. Про це писали всі медії.
У погоні за власним баченням
У студентські роки Збіґнєв Реліґа зарікався, що не хоче бути хірургом, але йому була вготована інша доля. Згодом він виїхав на стипендію до США, де під наглядом найкращих спеціалістів пізнавав нові розв’язання й технології, що тільки вводилися в хірургію. Незважаючи на пропозиції праці за кордоном, Реліґа повернувся до Польщі й стрімко зробив захмарну кар’єру в Варшаві. Зі столиці виїхав до Забжа, щоб з нуля створити клініку кардіохірургії, яку й очолив. Співробітники згадували, що будинок мусили викінчувати самі, а Реліґа власноруч шурував кахлі в операційній. Він не вивищувався над іншими й вельми відрізнявся від решти тогочасних лікарів. Хотів створити колектив і навчати молодих лікарів відповідальности й відваги, вірив, що лише практика перетворює лікарів у спеціалістів, не боявся конкуренції. В опублікованому через багато років репортажі про життя професора «Реліґа. Біографія найвідомішого польського кардіохірурга» Юдита Ватола і Даріюш Кортко, намагаючись відтворити атмосферу тих днів, писали:
Жодної довгої промови, він обіцяв одне: «Коли почнемо, все залежатиме від вас. Це ви вирішуєте, якими будете. А, іще одне: через рік ми зробимо тут пересадку серця».
Як обіцяв тоді, так і зробив.
Невідступні виклики
Після великого тріумфу 5 листопада 1985 року колектив Реліґи не захлинувся успіхом, а діяв далі. Вже вночі з 12 на 13 листопада вони здійснили наступну пересадку серця, також успішну. Невдовзі роблять чергові операції; великий ажіотаж у суспільстві не згас навіть тоді, коли перший пацієнт помер від пурпуриЧисленні дрібні крововиливи на шкірі та слизових оболонках.. Клініка отримала фінансування. Реліґу нагородили за заслуги. Газети, радіо й телебачення вістили про чергові досягнення. Але не це було найголовніше. Через багато років Реліґа розповідав:
Щиро кажучи, про нагороди я забув. Їх немає в моїй голові. Важливо було створити добрий колектив молодих амбітних людей, які показали: у Польщі можна щось зробити без грошей.
Справді, це вдалося. Здійснювалися наступні трансплантації. Звістки про них розходилися не лише в світі медицини, а й у широких колах. Уночі з 4 на 5 серпня 1987 року після однієї з операцій зроблено знімок, який не тільки потрапив на шпальти National Geographic, а й визнаний однією зі 100 найкращих фотографій у світовій історії. На світлині бачимо виснаженого Збіґнєва Реліґу біля щойно прооперованого пацієнта. На тлі на підлозі засинає асистент, який допомагав того дня професору під час двох пересадок серця. Обидві пройшли успішно.
Затративши 23 годин і 22 фотоплівки, Джеймс Стенфілд знав, що нарешті зробив досконалий знімок. Йому вдалося спіймати неспокійний погляд Реліґи, що стежить за життєвими функціями пацієнта після пересадки серця. Фото: Джеймс Стенфілд / National Geographic
1991 року Реліґа разом із колегами вперше під’єднав хворому, який чекав на донора, штучне серце, виготовлене в Німеччині. Відтак із інженерами він приступив до роботи зі створення польського аналога, досліджуючи серцеві клапани. Перше польське штучне серце, POLVAD, під’єднали хворому 1995 року. Крім того, Реліґа вперше в Польщі провів операцію з використанням препарату, що стимулює утворення нових кровоносних судин у серці.
Проте подальшому розвитку завадила проблема браку грошей. Після краху комунізму клініка в Забжі не мала коштів на наступні трансплантації та впровадження нових технологій. І тоді професор не піддався й заснував Фонд розвитку кардіохірургії. Він завжди шукав можливості, а його харизма неабияк сприяла. І при всьому цьому він залишився нормальною людиною.
Людина з плоті й крові
Збіґнєв Реліґа був затятим курцем, що й призвело до онкологічної хвороби, проте не сповільнював темпу. Обожнював риболовлю в Африці, а улюбленого пса сам лікував і оперував. Мав почуття гумору, вмів глянути на себе зі сторони, полюбляв випити. Звісно, він не був ідеальний, але усвідомлював свої вади й давав людям найкраще. Він став міністром здоров’я і не залишив цієї посади навіть через важку хворобу.
Я маю намір повернутися на роботу здоровою людиною. Відставку я сприймав би як утечу від проблем. Саме зараз, коли тривають страйки, я не втікатиму.
Збіґнєв Реліґа був автором і співавтором понад 160 наукових робіт, виголосив десятки лекцій, опікувався пацієнтами, виконував обов’язки політика, не вмів відмовляти людям. Медсестри, які асистували йому під час операцій, згадували: він любив слухати музику, особливо джаз, завжди наспівував Луї Армстронґа.
Збіґнєв Реліґа відійшов у вічність 8 березня 2009 року внаслідок хвороби. На його похороні звучала пісня What a wonderful world. Він залишив неймовірну спадщинуПро діяльність Збіґнєв Реліґа режисер Лукаш Палковський зняв художній фільм «Боги» (2014)., тисячі врятованих людей і сотні натхненних його працею лікарів.
Переклав Андрій Савенець
