Ярмарок святого Домініка — один із найбільших у Європі культурно-торгівельних заходів просто неба. І хоча він не такий відомий, як знаменитий Октоберфест, за масштабом ці події співставні, а якщо говорити про давність традиції, то мюнхенські гуляння навіть поступаються ґданським: перший баварський фестиваль пива відбувся 1810 року, тоді як історія ярмарку в Ґданську сягає XIII століття.
Свято традиційно розпочинається наприкінці липня і триває три тижні. Це пов’язано із днем святого Домініка, яке в католицькому обряді припадає на початок серпня.
Чудовим ярмарком, якому не було рівних у Середньовіччі та в Нові часи, Ґданськ завдячує Домініку Гусману, іспанському ченцю, що народився наприкінці XII століття. Домініканці, себто члени заснованого Домініком ордена проповідників, з’явилися в Ґданську вже у 20-ті роки XIII століття, лише через кілька років після смерті ченця і ще до того, як його визнали святим 1234 року.
Відкриття ярмарку святого Домініка. Джерело: PolandMFA / Flickr1260 року ґданські домініканці отримали від папи Олександра IV дозвіл на відпущення гріхів (на сто днів) напередодні 4 серпня — дня поминання святого Домініка. А такий ритуал, цілком імовірно, міг супроводжуватися торгівлею. Тому саме цей рік вважається початком історії ярмарку: майже з самого початку на урочистості з’їжджалося більше купців, ніж прочан.
Минали роки й століття, яток ставало все більше, ярмарок розливався новими площами і вулицями ґданського Головного міста, а слава про нього дедалі ширилася. В історичних джерелах XV століття згадується про 400 кораблів, які в перші дні серпня зайшли до ґданського порту, по самі краї навантажені товарами для ярмаркового продажу.
І хоча портовий і торговельний Ґданськ завжди був містом багатьох культур, саме Ярмарок святого Домініка вважається прообразом того, що через кілька століть назвуть «глобальним селом»: лавки, наповнені подекуди екзотичними товарами, купці, що розмовляють десятками мов, натовпи покупців, які прибули з усієї Європи. За часів золотого віку Ґданська, тобто впродовж XVI–XVII століть, сюди на ярмарок з’їжджалася шляхта з усієї Речі Посполитої обох народів і навіть польські королі.
Чесно кажучи, ярмарок переживав і погані часи, коли на прилавках панував пластиковий мотлох. Наприклад, ще кілька років тому місцеві журналісти спеціально обходили ярмаркові вітрини у пошуках найбільш незугарних чи несмачних товарів. Що ж, мабуть, це не дивина для міста, в якому розташований один із найбільших на Балтиці контейнерних портів. Але чорна смуга позаду: на ярмарку багато місцевого колориту й натуральних матеріалів, із яких виготовляють унікальні ремісничі й авторські вироби. Все частіше тут можна зустріти нові польські бренди зі сфери моди та дизайну, а також місцевих майстрів, які пропонують ексклюзивні сувеніри.
Окрім покупок, на ярмарку, як це заведено, доступні й численні розваги — так би мовити, і для тіла, і для душі. Це гастрономічні прилавки, дитячі атракціони та культурні заходи — покази фільмів і концерти. Так було і в Середньовіччі, біля витоків традиції — ярмарки ставали багатовимірними подіями, поєднуючи священне із повсякденним, відпущення гріхів із торгівлею, церковне свято зі світськими забавами з елементами іконоборства. Тоді на Ярмарку святого Домініка виступали мандрівні артисти, жонглери, фокусники, а зараз проводяться концерти просто неба та вистави вуличних театрів.
У серпні кожен знайде в Ґданську щось для себе, з однією лише умовою — відвідувачі мають бути готовими до неминучих на таких заходах тисняви та шуму. У середньому щороку забитими ятками вулицями та площами Ґданська проходить шість мільйонів гостей, але траплялися роки, коли їх бувало й більше. А з огляду на те, що з року в рік у Ґданськ навідується все більше туристів, можна очікувати, що серед ярмаркових наметів стане ще тісніше.
Торгові ряди. Джерело: PolandMFA / FlickrНеодмінно задоволені будуть любителі вінтажу, адже частину ярмарку традиційно займає блошиний ринок: легендарні прилавки з антикваріатом приваблюють колекціонерів та шукачів скарбів. Це дійсно щаслива нагода для філателістів, поціновувачів старовинних монет, меблів, документів, предметів повсякденного вжитку минулих епох, а також мистецьких творів.
Часом тут можна натрапити на справжні раритети — але можна і сильно здивуватися, і навіть образитися. Декілька років тому вибухнув скандал навколо ятки із нацистськими сувенірами. Тут, до прикладу, продавалися документи із зображенням свастики або датовані 30-ми роками портрети високопоставлених гітлерівців. Такі товари, зрештою, з’являються на ярмарку майже щорічно і, хоча їх небагато, вони завжди викликають суперечливі оцінки. Особливо з огляду на те, що в Польщі заборонено пропаганду нацистської ідеології та символіки.
Свастика, яку можна помітити краєм ока, проходячи між лавками з предметами старовини, нагадує про бурхливу та непросту історію Ґданська, а разом із нею — і самого ярмарку. Німецькомовне місто у свої найкращі часи входило до складу Речі Посполитої обох народів, а потім потрапило під прусську окупацію. У міжвоєнний період Ґданськ був вільним містом, а після війни, яку підтримало багато місцевих німців, їх вигнали зі зруйнованого міста. Місце вигнаних німців зайняли переселені з інших регіонів — поляки, які відразу взялися відновлювати свій новий дім.
Друга світова війна перервала традицію Ярмарку святого Домініка, а комуністична влада Ґданська не хотіла повертатися до заходу, який мав релігійне коріння. Однак у 70-ті роки спільнота, об’єднана навколо місцевої газети, порушила тему відновлення серпневих ярмарків, і 1972 року свято відродили. Проте захід назвали Домініканським ярмарком, щоб не вживати слово «святий». Так його часто називають і зараз, але слід пам’ятати, що правильна та офіційна назва — Ярмарок святого Домініка.
В останні роки форма ярмарку залишається традиційною: на початку звучить гейнал — гімн, написаний на основі старовинної музики, а мер вручає купцям ключі від міських воріт.
Однак, на жаль, не всі традиційні елементи вдалося зберегти до нашого часу. Колись зазвичай саме під час ярмарку, лише раз на рік, можна було відвідати крипти костелу святого Миколая — одного з найдавніших ґданських соборів, заснованого власне домініканцями. Цей храм відігравав особливо важливу роль у повоєнні роки: передусім завдяки священнику Людвіку Віснєвському він став центром антикомуністичної громадської думки Ґданська. На жаль, 2018 року виявилося, що костел у плачевному стані: на стелі з’явилися тріщини, просідають колони, зміщуються основні елементи головної конструкції. Храму був потрібен негайний та дорогий ремонт. Костел святого Миколая буквально міг обвалитися, тому його на певний час закрили для парафіян та відвідувачів.
Зараз туристи та містяни знову можуть відвідати історичну святиню XII століття. І це ще одна причина приїхати до Ґданська наприкінці липня – на початку серпня, а заодно — насолодитися велелюдним ярмарком, традиція якого налічує понад сім століть.
