Провісниками весни у Польщі, особливо в її східних регіонах, вважаються лелеки, які повертаються у свої гнізда. У багатьох селах на телеграфних стовпах, деревах та дахах будинків можна побачити величезні конструкції, що створювалися роками — з гілок, складених на спеціально приготовані підпори. За народними повір’ями, якщо лелека влаштує собі на сільському обійсті гніздо, то в родині буде щастя і благополуччя. Лелека — один із улюблених птахів поляків; у селах чекають на його повернення, радісно спостерігають за новими гніздами, передбачають погоду за кількістю пташенят. Завдяки своїм кольорам, зокрема, білому й червоному, себто барвам польського прапора, — лелека став одним із символів країни.
Крім того, у польській народній традиції лелека ще й символізує нове життя, що відроджується навесні, тому люди здавна відзначають його приліт. Вважається, що лелеки зазвичай з’являються у Польщі до свята Благовіщення Пресвятої Діви Марії за католицьким календарем — 25 березня. Цей день відкривав сезон сільськогосподарських робіт на полях. Для православних, яких чимало на сході Польщі, Благовіщення Пресвятої Богородиці — також одне з головних свят річного циклу.
На Підляссі на Благовіщення традиційно дотримуються суворого посту: без м’ясних та молочних продуктів. Заборонені будь-які роботи в полі та на городі. У минулі століття на Підляссі та в Курпії (Мазовія) до свята Благовіщення випікали особливі хлібці з пісного тіста — тільки з борошна та води. Робили їх у формі п’ятипалої лелечої лапки з розчепіреними кігтиками і називали на місцевому діалекті «буслові лапки». Хлібці клали в лелечі гнізда, щоб магічним чином «переконати» птахів швидше повернутися і прискорити прихід весни. Пам’ять про цю традицію збереглася, на щастя, донині, і випічку хлібців уже задокументували.
«Буслові лапки», які спекла Ніна Ніколаюк із околиць Бялої Подляської, 1998. Фото: Аліція Міронюк-НікольськаОкрім «лапок», що асоціюються з лелеками, хлібці випікали у формі ще одного весняного птаха — жайворонка, а також сільськогосподарських знарядь і символів: плуга, борони, рідше — архаїчного рала. Вважалося, що така випічка надає сили чоловікам, які використовують ці знаряддя у своїй роботі. А для жінок пекли хлібці у формі серпа. Частину випічки кришили і розсипали по землі — це було свого роду жертвопринесення, яке мало забезпечити родючість та успішне завершення польових робіт. Подекуди частина ритуальної випічки призначалася дітям, іноді в окремих хлібцях запікали по монетці: той, кому вона попадеться, розбагатіє.
Сьогодні ми більше довіряємо досягненням науки й техніки і меншу увагу приділяємо старим звичаям. Мабуть, традиція випікання лелечих лапок також би зникла, якби не етнографічні дослідження, проведені у 1960-х роках у селах поблизу Білостока. Тепер, коли інтерес до народних традицій відроджується, цьому звичаю забуття не загрожує: експозицію випічки «буслових лапок» зараз можна побачити, наприклад, у Підляському музеї села.
Переклала Ірена Шевченко
