Це лабіринт. Входиш — і, здається, все очевидно, вихід десь поруч. Робиш кілька впевнених кроків, і на першому ж повороті на тебе чекає сюрприз, а далі — несподіванок усе більше. На тебе сиплеться різна інформація, кінці з кінцями не сходяться, але хіба можна все кинути на найцікавішому місці?! Додаймо до цього велику мобільність єврейського населення, неодноразові переділи державних кордонів і необхідність розшифровувати документи польською мовою, їдиш та івритом. Отриманий захопливий коктейль і є польсько-єврейською генеалогією.

Орієнтуємося у темі

Перш ніж пірнати з головою в скани метричних книг та численні електронні бази даних, необхідно врахувати кілька важливих моментів.

Почнемо з того, що не кожна сімейна легенда про єврейського предка правдива. Якщо ви не впевнені на сто відсотків, що ваші предки дотримувалися кашруту, варто бути морально готовими до того, що генеалогічні пошуки можуть відвести вас далеко від єврейської теми.

Говорячи «польські євреї», ми дещо спрощуємо дійсність. Ставлення єврейського населення до власної ідентичности з початку XIX сторіччя не було однорідним.

Хтось глибоко відчував свою самобутність як ашкеназі, Субетнічна група євреїв (поруч із сефардами, гірськими євреями тощо), яка сформувалася в Центральній Європі і розмовляла мовою ідиш. хтось сприймав себе як представника польського народу з єврейським походженням, зберігаючи при цьому зв’язок з юдаїзмом, а хтось охрестився. Цю останню можливість генеалог повинен завжди тримати в голові, особливо якщо шукана персона раптом «зникає» з єврейських джерел.

Можливо, правильніше було б сказати: «євреї, які жили у Польщі». Але тут виникає нова проблема: у Польщі — це де і коли? З 1795 по 1918 рік Польщі як держави не існувало. Землі Речі Посполитої Обох Народів були розділені між трьома країнами, у кожній з яких діяло своє законодавство. У Російській імперії існували різноманітні обмеження, покликані прискорити процес асиміляції єврейського населення. У Пруссії навпаки — обмеження були мінімальними, а в Австрійській імперії 1867 року євреям надано повні громадянські права.

Щоб уникнути географічної та хронологічної плутанини, в цій статті ми передовсім зосередимося на джерелах, які стосуються територій, що до поділів належали до Речі Посполитої, у середині XIX сторіччя перебували під російським і австрійським пануванням, а нині належать до Польщі. Втім, більшість рекомендацій та інтернет-порталів будуть корисними також для тих, чиї предки жили на території сучасної України, Білоруси та Литви.

Одна зі складностей, із якими ви можете зіштовхнутися, — це імена. З великою часткою ймовірности кожен із ваших єврейських предків мав кілька імен. До кінця XIX сторіччя єврейські діти отримували єврейські імена, і саме вони були записані в метричних книгах, переписах населення та інших офіційних документах. Вступаючи в доросле життя, люди русифікували, полонізували або ж онімечували свої єврейські імена. Шляма ставав Станіславом, Ребека — Катериною, Гірш — Григорієм, Абель — Альбертом, Сара — Шарлоттою. Крім того, офіційних імен могло бути водночас два або навіть три, а якщо додати до цього ще й домашні прізвиська, які також могли з’явитися в документах, то вийде досить довгий перелік імен і по-батькові. Розібратися в ньому допоможе так званий «індекс Бейдера» — алфавітний покажчик до словника єврейських імен, складеного визначним юдаїстським ономастом Александром Бейдером — Handbook of Ashkenazic Given Names and Their Variants (2009). Індекс опублікований на генеалогічному форумі «Єврейські корені», де можна отримати консультацію від самого автора.

Ваше дослідження може зайти в глухий кут, так і не розпочавшись, через те, що ще на початку XIX сторіччя ваші предки не мали прізвищ. Буває й так, що та сама сім’я в різних списках фігурує під різними прізвищами, що також дуже ускладнює пошук. У цьому випадку потрібно набратися терпцю, уявити себе Шерлоком Голмсом і логічно вираховувати потрібну родину, відштовхуючись від поєднання імен, прізвищ і віку.

А буває з точністю до навпаки! Ви можете несподівано для себе відкрити готове генеалогічне дерево на 30 поколінь вглиб віків, якщо серед ваших предків були представники рабинської династії. Генеалогія рабинів описана, вивчена й опублікована в численних енциклопедіях.

Якщо пощастить, ви можете довідатися, що робили ваші прямі предки в часи Першого хрестового походу.

Ще один нюанс: вік у єврейській генеалогії — категорія умовна. Різниці в інформації про дату народження у 2–3 роки бувають нормою, у 5–6 років — також не дивина.

Єврейське населення було доволі мобільне, не зважаючи на численні обмеження. Якщо предки заробляли на життя торгівлею або інтелектуальною діяльністю наприкінці XIX — на початку XX сторіччя, є сенс про всяк випадок перевірити віденські та санкт-петербурзькі джерела. До столиць з’їжджалися люди з усіх околиць імперій і, звісно, їм траплялося там і одружуватися, і вмирати.

Готуємося до дослідження

Більша частина спроб із розгону взяти бика за роги закінчується фіаско з однієї причини. Дізнавшись про існування кількох електронних генеалогічних баз, дослідник-початківець негайно вирушає шукати там своїх предків. Вводить прізвище — так, як звик його бачити у закордонному паспорті — і… нічого не відбувається. Або ж, навпаки, знаходить, але не може втішитися знахідкою, адже не знає, що вдіяти з парою сотень однофамільців. Розчарований, він полишає цю непродуктивну справу, і предкам залишається тільки чекати наступного сміливця, який здійснить нову спробу витягнути їх із прірви забуття.

Щоб уникнути цієї стандартної помилки, до дослідження потрібно як слід підготуватися. Ось декілька підказок, які в цьому допоможуть:

Збираємо і систематизуємо наявний матеріал. Про загальні принципи готування до генеалогічного дослідження ми писали в матеріалі про польських предків. Усе це діє також у випадку єврейської генеалогії: впорядкувати родинні архіви, здійснити інвентаризацію документів та фотографій, поговорити з родичами, виписати всі варіанти прізвищ, які зустрічаються в документах, скласти короткі біографічні нариси про кожного предка.

Виконуємо генетичний тест. Щоб не піти слідом, який може виявитися хибним, є сенс на самому початку з’ясувати, чи ви взагалі маєте єврейські корені. Хоча у принципі етнічна приналежність — дуже складна категорія і не визначається тільки «за кров’ю», у випадку євреїв-ашкеназі, які впродовж багатьох сторіч були досить замкнутою групою і вкрай рідко приймали чужинців, можна говорити про більшу генетичну однорідність. Тому варто перевірити, чи справді ваші предки були євреями, скориставшись із послуг однієї з генетичних лабораторій, які спеціалізуються на ДНК-генеалогії.

Систематизуємо свої знання у сфері юдаїки загалом, а також історії євреїв у Речі Посполитій, Російській імперії та Австро-Угорській монархії. Нестерпне очікування результатів тесту можна осолодити самоосвітою. Чим ашкеназі відрізняються від сефардів? Де проходила смуга осілости? Що таке Гаскала? Хто такі левити і коени, хасиди, міснагеди та франкісти? Як євреї отримували прізвища? З якими законодавчими обмеженнями стикалися євреї в Російській імперії?

Знання контексту допоможе вам шукати та інтерпретувати знайдені матеріали й краще розуміти, чому ваші предки ухвалювали такі, а не інші рішення.

Окреслюємо географію. Необхідно визначити, де саме жили ваші предки. Одна справа — велике місто. А як бути, якщо в сімейних переказах згадується маленьке містечко, якого ви не можете знайти ані на мапі, ані на Вікіпедії? Найімовірніше, воно по-різному називалося різними мовами: польською, українською та їдиш, а, можливо, ще й кілька разів змінювало назву.

Перевірити різні варіанти назв штетлів — єврейських містечок — можна за допомогою бази TownFinder — JewishGen Communities Database на англомовному порталі JewishGen, на польськомовному порталі Wirtualny Sztetl, а також у чудовому виданні Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (Географічний словник Королівства Польського та інших слов’янських країн), що виходило у 1880–1914 роках. Якщо ви знаєте або припускаєте, що ваші предки жили на території Австрійської імперії, можна також скористатися з окремої бази галицьких єврейських громад — Wyszukiwarka dla żydowskich gmin wyznaniowych w Galicji doby autonomicznej. Однозначно ідентифікувати населений пункт дуже важливо, адже без точної географічної прив’язки неможливий ані архівний пошук, ані пошук у численних базах даних.

Опановуємо основні електронні інструменти досліджень у єврейській генеалогії. Центральний пункт сучасної російськомовної єврейської генеалогії — портал «Єврейські корені», який у мережі заведено називати просто ЄК. Портал складається з двох частин, сайту і форуму, і містить найбільший на сьогодні масив інформації з єврейської генеалогії російською мовою. Справжнім скарбом сайту є унікальна база архівних посилань на єврейську тематику, крім того, там є бібліотека, база єврейських поховань, вузькотематичні статті й поради новачкам. Форум містить величезну кількість інформації: методичні підказки, посилання на інтернетні джерела, бібліографічні підбірки, іменні списки, відскановані документи, сімейні історії та генеалогічні нариси… За майже 16 років свого існування портал «Єврейські корені» перетворився на детальний інтерактивний підручник із єврейської генеалогії.

Другий стовп — уже згаданий польський портал Wirtualny Sztetl, який містить найрізноманітнішу інформацію про єврейські громади: від загальних демографічних процесів до біографій конкретних людей. Розділ «Генеалогія» доступний лише для зареєстрованих користувачів і є зведеною базою персоналій із польських архівних джерел.

Третій стовп — також уже згаданий англомовний сайт JewishGen. Його структура зовсім не така проста, як у двох попередніх порталів, і з незвички можна розгубитися. JewishGen — це конгломерат кількох сайтів і баз даних. Варто присвятити час на те, щоб навчитися ним користуватися, це повернеться сторицею. Бази даних поділені за регіональним критерієм, польська називається The JewishGen Poland Database. Є окремі бази, присвячені єврейським похованням і Голокосту. Закладка KehilaLinks веде до переліку сайтів, присвячених дослідженню конкретних польських єврейських громад.

На порталі JewishGen є також інструмент Family Finder, який дозволяє налагодити контакт з іншими людьми, які цікавляться тими самими прізвищами і штетлами, що й ви.

Нарешті, портал Єврейського історичного інституту (Żydowski Instytut Historyczny) у Варшаві, на якому представлена електронна Центральна юдаїстична бібліотека, а також описи архіву ŻIH. Архів охоплює історію польських єврейських громад, багато описів супроводжуються алфавітним покажчиком прізвищ.

Чого не треба робити? Не варто писати до синагог. Там вам не допоможуть знайти запис про народження прадідуся! Усі метричні книги вже бозна-коли передано до архівів, і саме там їх і треба шукати.

Не треба ображатися на волонтерів-консультантів на генеалогічних форумах та в групах у соцмережах, які ставлять уточнювальні запитання і часто піддають сумніву сімейні легенди про єврейське коріння. Вони роблять це не з лихих намірів, а щоб ефективно допомогти дослідникам-початківцям.

Дослідження: крок за кроком

Освоївшись із юдаїстичною тематикою, систематизувавши вступну інформацію і розібравшись із найважливішими джерелами інформації, можна починати «копати вглиб», як кажуть генеалоги.

Крок 1. З’ясовуємо долі родичів під час війни

Існує низка причин, з яких починати дослідження варто саме з цієї трагічної теми. Друга світова війна розкидала численні єврейські сім’ї різними континентами, ставши поворотним пунктом у долях мільйонів людей. Навіть загиблі найчастіше не щезли без сліду. Як це не парадоксально, нерідко документи про загибель людини містять ту інформацію, яка дозволяє дізнатися про життя її самої та її близьких.

Якби не йшлося саме про єврейську генеалогію, більш слушно було б діяти згідно з класичною методикою: шукати записи в метричних книгах від батька до діда, від діда до прадіда, і вже на ці дані «нанизувати» так звані вторинні генеалогічні джерела. Однак, маючи справу з ашкеназі, ми ризикуємо за першим заходом не знайти нічого просто через те, що не знаємо, під якими докладно іменами в цих метричних книгах були записані наші предки. Тому почати краще з пошуку інших документів, у яких із великою часткою ймовірности буде згадка про єврейське ім’я, і цей пошук приводить нас на сайт Ізраїльського національного Меморіалу Голокосту Яд Вашем.

Цей музей уже багато років збирає свідчення (Pages of Testimony) про загиблих. З усього світу в Меморіал надходять заповнені анкети, співробітники сканують їх і публікують на сайті музею, в Центральній базі даних імен жертв Шоа. Оскільки ці анкети заповнюються родичами, які вижили, там часто згадуються «справжні» імена (тобто ті, під якими людина записана в метричних книгах), а також вказуються сімейні зв’язки, згадуються інші родичі та обставини загибелі.

Навіть якщо ваш предок пережив війну, швидше за все її не пережив хтось із його двоюрідних братів чи сестер, тіток, дядьків. Тому база Яд Вашем — надзвичайно цінне джерело, вихідний пункт генеалогічного дослідження.

Друге найважливіше джерело інформації про жертви Голокосту — база Database of Holocaust Survivor and Victim Names, створена Музеєм Голокосту в Вашингтоні. На порталі музею розміщені також окремі списки в’язнів конкретних концтаборів, які можна знайти, скориставшись закладкою Search for Lists. Інформацію про в’язнів нацистських концтаборів надають на своїх сайтах також музеї-меморіали, наприклад, Аушвіц-Біркенау, Бухенвальд, Майданек, Ґросс-Розен.

Електронна база «Архіви Арользен» (International Center on Nazi Persecution) містить дані про переміщених осіб, в’язнів концтаборів та мешканців ґетто. База постійно поповнюється, як і багатюща електронна бібліотека.

Якщо ваші родичі жили у Варшаві, варто перевірити базу даних на порталі, присвяченому Варшавському ґетто, та картотеку десяти тисяч померлих у ньому. Про інші ґетто, розташовані на території Східної Європи, можна прочитати досить детальні статті англійською мовою на порталі DeathCamps. Нарешті, в колекції документів юденратів Юденрати (єврейські ради) — органи єврейського самоуправління, створені за наказом нацистів у окупованих країнах. різних міст також можуть траплятися згадки про долю ваших предків і навіть довідки про смерть. Фонд Zapomniane каталогізує та досліджує розкидані всією Польщею братські могили євреїв, убитих під час Другої світової війни, а результати роботи публікує на сайті проєкту.

Були й ті, кого, ризикуючи власним життям, врятували друзі, сусіди або просто незнайомі люди. Про Праведників народів світу і тих, кому вони подарували друге життя, можна дізнатися з відповідної бази вже згаданого музею Яд Вашем і на порталі Polscy Sprawiedliwi.

Якщо, попри всі зусилля, слідів сім’ї не вдається знайти в жодному з цих онлайн-джерел, можна написати до Бюро інформації і пошуку Польського відділення Червоного Хреста і до вже згаданих Архівів Арользена та приготуватися до довгого чекання на відповідь.

Крок 2. З’ясовуємо, як жили предки до Другої світової війни

Це, мабуть, найбільш кропітка і найцікавіша частина кожного генеалогічного дослідження.

Предок навчався в університеті? Шукаємо опубліковані списки студентів, а потім надсилаємо запит до архіву стосовно особистої справи.

Предки мешкали у великому місті? Переглядаємо міські адресні книги — довідкові видання з алфавітним переліком мешканців з адресами, а іноді із зазначенням професії — їх можна знайти через пошуковик в електронних бібліотеках Варшавського та Яґеллонського університетів та на порталі Polona.

Предок був письменником, журналістом чи художником? Вивчаємо документи Товариства єврейських літераторів і журналістів у Польщі, Єврейського товариства культури у Польщі, Єврейського товариства плекання красних мистецтв. Соціалістом, членом «Бунду»? Шукаємо знайомі обличчя у колекції фотографій. Був ремісником, купцем чи промисловцем? Переглядаємо адресні книги Королівства Польського (конкретні томи — у розділі «Структура»), довідники «Вся Росія» і «Торгово-промислова Росія», видання «Адресна книга єврейської торгівлі і промисловості у Польщі на 1926 рік» та інші галузеві довідники, які можна знайти на сайтах великих бібліотек, а також через портал Genealogy Indexer.

Джерелом дивовижних відкриттів можуть стати єврейські енциклопедії. Дві класичні — це Єврейська енциклопедія Брокгауза і Єфрона та англомовна Jewish Encyclopedia, створена на базі виданої на самому початку ХХ сторіччя 12-томної енциклопедії. В основу сучасної Електронної єврейської енциклопедії лягло російськомовне ізраїльське видання 1970-х років. Єврейську вікіенциклопедію (ЄжеВіКу) поповнюють користувачі під керівництвом і наглядом спеціалістів. 22-томна Encyclopaedia Judaica, видана також на диску 2006 року, поки що не має загальнодоступної цифрової версії, але з нею можна ознайомитися в читальних залах польських університетських бібліотек. Згадки про предків можна зустріти у статтях про конкретні єврейські громади, про великі сімейні клани, про носіїв прізвища, яке вас цікавить, і навіть про суспільні явища.

Крок 3. Шукаємо записи в метричних книгах

Завдяки волонтерам проєкту JRI Poland ми можемо шукати інформацію, не виходячи з дому й не розшифровуючи незрозумілого почерку. Самостійно можна переглядати скани метричних книг різних рабинатів на порталах Szukajwarchiwach та Metryki.Genealodzy.Pl. Також (це виходить за рамки нашої теми, але хто знає, куди заведе вас генеалогічний пошук?) в інтернеті можна знайти метричні книги з архівів України, відскановані в рамках громадського проєкту «Єврейське містечко» Олександром Краковським та його колегами, а також відсканований корпус метричних книг синагог у Санкт-Петербурзі та Москві.

У рамках проєкту Redite ad fontes — źródła wspólnej pamięci на сайті польського Головного архіву давніх актів викладено дві підбірки метричних книг із територій польсько-українського пограниччя. Звісно, метричні книги багатьох штетлів не пережили війни. Те, чи збереглися документи стосовно громади, яка вас цікавить, можна перевірити у базі авторського проєкту The Miriam Weiner Routes to Roots Foundation — щоправда, не всі дані на сайті актуалізуються так швидко, як хотілося б.

Розшукуючи записи про народження предків, потрібно пам’ятати про важливий нюанс. Батьки могли прийти до рабина з проханням «записати дитину» і через рік, і через п’ять років після її народження.

Вони могли, наприклад, прийти вже з третьою дитиною і заразом записати двох старших. Могли одружитися вже після народження дитини і, щоб не увіковічувати її імені разом із некрасивим словом «незаконнонароджений», могли взагалі не зареєструвати народження дитини окремо, а внести її до запису про шлюб.

Крок 4. Шукаємо інші генеалогічні джерела

На цьому етапі вже не обійтися без архівного пошуку, який можна здійснювати трьома способами: особисто приїхати до архіву, звернутися по допомогу до професійного генеалога або надсилати письмові запити. Однак перш ніж обдумувати, який спосіб обрати, потрібно чітко розуміти, що саме ви хочете в архіві знайти.

А що можна знайти? Багато чого. Імена наших предків потрапляли в численні списки (рекрутів, платників податків, купців, мешканців того чи іншого міста) та переписні аркуші (йдеться про переписи населення). Наші прадіди укладали шлюбні договори й заповіти, судилися і ставали жертвами злочинів, вступали до купецьких гільдій та університетів, зверталися з клопотаннями і скаргами до офіційних установ. Сліди «юридичної активности» предків вам і доведеться шукати в архівах.

Деякі переписні аркуші, посімейні й рекрутські списки та інші джерела такого роду відсканували волонтери і виклали на різних платних і безкоштовних сайтах. На основі частини з них створено бази даних із можливістю пошуку за прізвищем. Однак у переважній більшості випадків потрібно шукати місце зберігання цих документів самостійно. У пошуку дуже допомагають уже згадані вище портали «Єврейські корені», JewishGen, «Єврейське містечко» та тематичні групи у фейсбуці. Архівний пошук досить складний для дослідників-початківців. Для досягнення результатів необхідний певний досвід, знання історичних і юридичних нюансів та готовність до співпраці з іншими генеалогами на бартерних засадах.

Крок 5. Вивчаємо єврейські поховання

Знайти могилу предка — величезне щастя. Можна приїхати і доторкнутися до мацеви, дізнатися більше про людину з епітафії та барельєфа. Знайти потрібне поховання буде або дуже просто, або дуже складно. Просто — якщо воно було описане і занесене до однієї з електронних баз: Фонду документування єврейських кладовищ у Польщі, Єврейських поховань Санкт-Петербурга, проєктів «Кам’яний Архів», JewishGen Online Worldwide Burial Registry, BillionGraves або Grobonet. Важко — якщо поховання не потрапило до жодної з баз.

Багато з уцілілих єврейських некрополів досі чекає на своїх волонтерів, які сфотографують надгробки й увіковічать їх для нащадків.

Каталоги самих єврейських цвинтарів (без переліку конкретних поховань) веде портал Cmentarze żydowskie, а про забуті й занедбані єврейські некрополі Польщі можна прочитати на авторському сайті Zapomniane Cmentarze.

Крок 6. Шукаємо емігрантів та репатріантів

Єврейська еміграція зі Східної Європи має багату історію. На щастя для сучасних дослідників, із кожним роком з’являється дедалі більше інтернет-проєктів, які дозволяють відстежувати долю емігрантів.

Портал Ellis Island дозволяє ознайомитися зі списками пасажирів трансатлантичних лайнерів, на яких майбутні американські громадяни перетинали океан. Схожу базу даних підготував також Національний архів Австралії.

А от інформацію про переселенців у Землю обітовану шукати без сторонньої допомоги дуже складно. По-перше, для цього потрібно знати іврит, а також бути готовим перекладати документи з їдиш та османської мови (це мертва мова з алфавітом на основі арабської графіки). По-друге, багато документів, складених до 1947 року, не збереглося. Можна звернутися в генеалогічну секцію Центрального архіву історії сіонізму. Документи перекладає англійською і розміщує в базі All Israel Database Ізраїльська генеалогічна асоціація (IGRA), але це праця на довгі роки. З деякими списками репатріантів можна ознайомитися на сайті Архіву JDC, і, звісно, стане в пригоді сайт Ізраїльського державного архіву. У пошуку родичів, які виїхали до Ізраїлю з Польщі, на допомогу приходять соцмережі, наприклад, група Israelis of Polish Origin на івриті та російськомовна група «Пошук людей в Ізраїлі» у Фейсбуці.

Крок 7. Заглиблюємося в нюанси

Дати й імена — це не все. Чим жили наші предки? Що їх тішило, що непокоїло? Як знайти свідоцтва їхнього повсякденного й емоційного життя? На допомогу приходять інтернет-портали, електронні та класичні бібліотеки, тематичні альбоми, наукові статті, колекції регіональних польських і російських музеїв (щоб знайти останні, можна, наприклад, вписати в пошуковику «база музейних експонатів»), а також Музею історії польських євреїв POLIN (Centralna Baza Judaików) чи сайти регіональних єврейських громад. Варто звернути увагу на проєкт публікації особистих щоденників «Прожито», колекцію довоєнних фотографій проєкту Żydzi Polscy і, звичайно ж, чудове електронне зібрання Центральної юдаїстської бібліотеки, де можна знайти дуже багато всього — від паспортів, фотознімків і особистих листів до книжок і журналів. Найцікавіші свідчення будуть польською мовою або на їдиш.

Якщо предки мешкали у Варшаві, не можна не зазирнути на портал Moja żydowska Warszawa. Тим, чиї предки змушені були жити в ґетто, потрібно морально готуватися до вивчення Архіву Рінґельблюма — дивом уцілілого підпільного архіву Варшавського ґетто, зібраного з ризиком для життя за ініціативою Емануеля Рінґельблюма (опубліковано іменний покажчик). А ще є колекція поштівок із ґетто та багато чого іншого. Варто подивитися відскановані документи варшавського офісу JDC за 1939–1949 роки. Завдяки щасливому випадку збереглося майже 500 непідписаних портретних фотографій на скляних негативах, зроблених у невідомому фотоательє в околицях Варшави. Раптом на одній з них ви впізнаєте свого прадідуся?

Через базу JewishGen Poland Collection можна шукати родичів у списках варшавських домовласників, почавши від середини XIX сторіччя, і в некрологах, опублікованих у газеті Nasz Przegląd у 1920–1930-х роках.

Участь у благодійності була важливим елементом суспільного життя єврейських громад. В опублікованих звітах численних благодійних товариств, як правило, вміщалися списки активних членів і жертводавців, як, наприклад, у звітах правління Товариства допомоги бідним євреям міста Варшави.

Шукати сліди предків, які мешкали в Лодзі, допомогає оцифрований перепис населення міста за 1916–1921 роки, доступний на порталі Szukajwarchiwach (потрібно вписати в пошуковику порталу Spis ludności Łodzi та шукане прізвище), та чотиритомний біографічний словник Євреї старої Лодзі. Про воєнні долі лодзьких євреїв розкажуть документи з Архіву Рінґельблюма з покажчиком прізвищ та зворушлива до сліз рукописна «Наша газетка», яку в 1940–1941 роках випускали вихованці дитячого будинку в Лодзькому ґетто.

Сліди предків ведуть до Любліна? Обов’язково потрібно вивчити картотеку в’язнів єврейського концтабору на вулиці Липовій, щоденники Іди Ґлікштайн із Люблінського ґетто та списки його мешканців. Надзвичайно помічною в генеалогічному пошуку може виявитися база «Мешканці Любліна» (Mieszkańcy Lublina), створена Державним архівом у Любліні, а також юдаїстські матеріали на порталі центру збереження культурної спадщини «Брама Ґродська — Театр NN», зокрема, база даних про євреїв Любліна і тематична бібліографічна підбірка.

Можна знайти цікаві матеріали про громаду кожного містечка. Седльці — колекція фотографій на документи єврейських мешканців міста, Перемишль — розлога бібліографія про перемиських євреїв, Замостя — сторінка Żydowski Zamość — Jewish Zamosc на фейсбуку. Є регіональні портали про єврейську історію: околиці Білостоку — портал Громадський музей євреїв Білостоку та регіону, Пйотркува Трибунальського — сайт, присвячений єврейському минулому і сучасності міста (зі сканами архівних матеріалів), Плоцька — історичний портал JewishPlock, на якому, зокрема, представлена база даних мешканців міста у першій третині XX сторіччя, Нового Сонча — Sądecki Sztetl.

Вісім номерів англомовного журналу A Journal of Jewish Genealogical Information from the Kelce and Radom Special Interest Group будуть цікаві для тих, чиї предки мешкали в околицях Кельць і Радома, причому всі номери доступні онлайн. Є колекція паспортних фотографій єврейських мешканців Радома і цілий портал, присвячений єврейській історії cвєнтокшиського регіону, — Świętokrzyski Sztetl.

Якщо предки мешкали на сході сучасної Польщі, варто уважно вивчити матеріали тематичної дослідницької групи The Suwalk-Lomza Interest Group for Jewish Genealogists, які публікувалися у 1990–2018 роках в англомовному часописі Landsmen, присвяченому єврейській генеалогії цього регіону (є географічний покажчик).

Про єврейське життя Кракова чимало матеріалів зібрано в електронній бібліотеці Яґеллонського університету та на порталі Magiczny Kraków. Є цікаві довідники — наприклад, Адресна книга членів асоціації єврейських гуманітарних товариств у Кракові за 1937 рік.

Для нащадків єврейських мешканців Галичини дуже корисним стане електронний генеалогічний проєкт Gesher Galicia: база All Galicia Database, огляд архівних фондів, підбірка історичних карт і багато іншого. Ще один цікавий портал, Jewish Galicia & Bukovina, також містить цінні для генеалога бази персоналій. Скласти детальніше уявлення про атмосферу, в якій жили предки на території Східної Галичини, допоможе портал «Мій штетл: єврейські містечка України».

Нарешті, для тих, хто зуміє заглибитися у своєму дослідженні в період XVI–XVIII сторіч, у часи існування єврейського сейму — Вааду, буде дуже цікавим академічний проєкт Żydowski samorząd ziemski w Koronie (Єврейське земське самоврядування в Короні).

На сайті проєкту розміщений каталог документів з архівів чотирьох країн із багатофункційним, зокрема повнотекстовим, пошуком.

Для тих, хто володіє англійською мовою, неоціненним джерелом стануть матеріали щорічних конференцій Міжнародної асоціації єврейських генеалогічних товариств (IAJGS). Зокрема, на сайті конференції IAJGS-38, яка відбулася 2018 року в Варшаві й була присвячена польській тематиці, доступні резюме більшості доповідей.

Крок 8. Вивчаємо пресу

Це як вітання з минулого — прочитати про предка в газеті сторічної давнини! Газети приховують у собі розгадки багатьох сімейних головоломок. Якщо відповідно пощастить, можна знайти некролог чи оголошення про шлюб, дізнатися про різні пригоди за участі прабабусі, а можливо, навіть знайти статтю, написану прапрадідусем!

Цікаву інформацію можна знайти не лише в єврейській пресі, але й у газетах польською та російською мовами. До ваших послуг підшивка варшавської газети Głos Gminy Żydowskiej, численні підбірки газет: сервіс Російської національної бібліотеки «Газети в мережі й поза нею», проєкт Національної бібліотеки Ізраілю Historical Jewish Press, регіональні газети польською та їдиш в електронній бібліотеці Polona, єврейські газети й часописи різними мовами в електронній колекції Центральної юдаїстичної бібліотеки.

Крок 9. Шукаємо свідчень

Генеалогія XXI сторіччя — це не лише документи, фотографії та бази даних. Технічні засоби дають змогу здійснювати аудіо- і відеозаписи розповідей. В архівах усної історії зберігаються оповіді від першої особи. Оповідачем або героєм чиєїсь оповіді може виявитися ваш родич! Такі записи потрібно шукати в архівах усної історії та у спеціальних колекціях, наприклад, на сайтах проєкту Wirtualny Sztetl, архіву «Джойнта», американського Музею Голокосту, польського Дому зустрічей з історією (Dom Spotkań z Historią) та величезного відеоархіву Інституту візуальної історії USC Shoah Foundation, заснованого режисером Стівеном Спілберґом за кошти, зібрані в прокаті знаменитим фільмом «Список Шиндлера». У колекції Інституту — півтори тисячі свідчень польською мовою.

Крок 10. Знайомимося з далекими родичами

Припустімо, що ваш прапрадід мав семеро дітей, а в кожного з них були свої діти й внуки, яких після Другої світової війни розкидало по всьому світі. У цьому випадку ви матимете кілька десятків кузенів, про існування яких навіть не здогадуєтеся! А це ж цілком імовірний сценарій — єврейські сім’ї часто були багатодітними. Пам’ять про вашого спільного прапрадіда могла зберегтися не тільки у вас. Тому шукайте цих родичів, щоб обмінятися інформацією та фотографіями.

На цьому етапі вам знову знадобляться результати генетичного тесту. Крім інформації про відсоток «єврейської крови», ви отримаєте доступ до бази так званих «збігів» — інших клієнтів обраної вами лабораторії, з якими у вас виявлена генетична спорідненість. Їх буде не п’ять і не десять — їх будуть тисячі! Не варто дивуватися: це результат специфічних для ашкеназі демографічних процесів. Звичайно, не всі ці тисячі будуть такими родичами, з якими можна простежити спорідненість, але серед них напевно знайдуться брати й сестри в шостих чи тітки в сьомих.

Відсортуйте всі результати збігів за кількістю спільних фрагментів ДНК і методично пишіть до кожного зі знайдених людей, починаючи, звісно, від найближчих. Відпишуть далеко не всі, але ті, які озвуться, можуть відкрити цілком нову сторінку вашої родинної історії.

Ще один спосіб — заснувати родинну тему на «Єврейських коренях» і перевіряти всі особисті повідомлення. Якщо ваші далекі родичі зацікавляться історією сім’ї й почнуть шукати інформацію в інтернеті, вони рано чи пізно знайдуть вашу розповідь і зможуть зв’язатися з вами через форум. Розповідайте про своє дослідження в соцмережах різними мовами, пишіть статті, ведіть блог. Чим більше людей зможе дізнатися про ваші пошуки, тим більша ймовірність зустрітися з братами й сестрами в п’ятих, відновити втрачені родинні зв’язки й разом продовжувати генеалогічні дослідження.

Крок 11. Консультуємося з експертами

Без обміну інформацією та консультацій з іншими дослідниками генеалогічний пошук не вийде за рамки інформації, що лежить на поверхні. Сміливо дописуйте на форуми, вступайте в тематичні групи у фейсбуку, наприклад, «Єврейська генеалогія Mitzvatemet.com», Jewish Genealogy Poland. У групі «Генеалогічне зібрання» я особисто на волонтерських засадах веду польську рубрику і завжди допоможу порадою. Пишіть адміністраторам цікавих для вас профілів на порталах, що об’єднують віртуальні генеалогічні дерева, наприклад, Geni. Не соромтеся звертатися до генеалогічних відділів Музею POLIN та Єврейського історичного інституту.

***

Думайте про ваших предків, намагайтеся побачити їхнє життя у своїй уяві, зрозуміти їхні вчинки, залучайте до ваших досліджень дітей. Нехай не обірветься ланцюжок поколінь!

Висловлюю вдячність за допомогу в підготуванні матеріалу Єлєні Дімант, співзасновниці громадських проєктів «Єврейські корені» і «Генеалогічне зібрання», а також ізраїльському історико-генеалогічному товариству «Шорашім Іхудіїм».

Переклав Андрій Савенець