У футбольному бізнесі крутяться величезні гроші: астрономічна вартість права на телетрансляцію, клубні сувеніри, які розходяться, мов гарячі пиріжки (а коштують недешево), реклама, спонсори — все це приносить суми, які вимірюються сотнями мільйонів. Шматочок цього фінансового торта припадає й самим футболістам. Вони — зірки, якими захоплюються повсюди: в кожному куточку світу можна зустріти дітей у футболках Лео Мессі, Кріштіану Роналду, але також Роберта Лєвандовського. Зірки футболу заробляють — і це норма — мільйони. Їхні щотижневі доходи, якщо перерахувати на злоті, — з шістьма нулями. І зовсім не обов’язково грати в складі «Барселони», «Інтера» чи одного з клубів англійської Прем’єр-ліги, щоб накопичити на рахунку показну суму. У польській Екстракласі (найвища футбольнам ліга) це також можливо.

Хто лідирує серед польських футболістів? 

Мабуть, нікого не здивує, що найбільшими заробітками серед польських футболістів може похвалитися Роберт Лєвандовський. Один із чільних гравців іспанської Ла-Ліги, він регулярно забиває голи для знаменитої «Барселони», і клуб віддячує йому солідними грошовими переказами. Щотижня на банківський рахунок Лєвандовського надходить близько 640 тисяч (за даними Interia Biznes) — але не злотих, а євро. У польській валюті це близько 3 мільйонів. За рік найкращий в історії бомбардир польської збірної отримує понад 33 мільйонів євро, що в злотих становить понад 140 мільйонів. За інформацією порталу футбольної статистики footystats.org, це найвища зарплатня в іспанській лізі. 

Для порівняння погляньмо на доходи Лєвандовського в дещо інших реаліях. Потужна інвестиція в Щецині, якою була розбудова терміналу скрапленого газу, коштувала 150 мільйонів злотих. Порівнювані суми витрачаються на ремонт гідротехнічних споруд чи будівництво пішохідного мосту через Віслу. Стільки ж становлять бюджети деяких польських ґмін. Дещо спрощуючи: річна зарплатня Лєвого (прізвисько Лєвандовського) могла б стати бюджетом ґміни і джерелом фінансування кількох чималих місцевих інвестицій. Останніми роками Лєвандовський — беззаперечний лідер польського футболу і на ігровому полі, і поза ним, у фінансовій сфері. Наприклад, воротар Марцін Булка, який грає в арабській лізі й після переходу в клуб «Неом» посідає друге місце по зарабітках, за рік отримує втричі з гаком менше, ніж Лєвий — і це великою мірою заслуга не зіркового статусу, яким може пишатися Булка, а космічних сум, які крутяться в Саудівській Аравії. (Про це також дещо знає Кріштіану Роналду, який уже третій рік грає за команду «Аль-Наср».)

Марцін Булка. Джерело: Supporterhéninois / Wikimedia

Хто ще заробляє мільйони

Лєвандовський і Булка очолюють список польських футболістів із найвищими доходами. Проте Лєвий — один із найкращих нападників світу й зірка «Барселони», тож не зовсім доречно сприймати його гонорари як точку відліку. А Булка потрапив у лігу, в якій шейхи не мусять рахувати кожну копійку — в нах грошей кури не клюють. Інші польські футболісти, які грають у закордонних клубах, навряд чи можуть змагатися в заробітках із зірками. Проте це не означає, що вони живуть у скруті. Ба навпаки.

Метті Кеш (клуб «Астон Вілла», Англія) щорічно отримує на свій рахунок близько 5 мільйонів євро, тобто понад 20 мільйонів злотих. Порівнювану винагороду в останньому сезоні отримував у міланському «Інтері» поляк Пйотр Зєлінський, а Кшиштоф Пйонтек після переходу до «Аль-Духаїля» (Катар) зароблятиме близько 4 мільйонів на рік, а це приблизно 17 мільйонів злотих (залежно від курсу валют). 

Якщо не враховувати Лєвандовського, ми говоримо про футболістів, які не є великими зірками і не виступають за провідні клуби — крім Пйотра Зєлінського, адже міланський «Інтер» дійшов до фіналу Ліги чемпіонів. І хоча європейські клуби за поляків не б’ються, позаздрити їхнім заробіткам може левова частка польського суспільства. 

Пйотр Зєлінський. Джерело: Світлана Бекетова / Wikimedia

Яка ситуація польських гравців порівняно з закордонними?

Доходи Метті Кеша приблизно відповідають середній зарплатні гравця у Прем’єр-лізі. У списку 50 найкраще оплачуваних гравців годі знайти представників збірної біло-червоних. Поляки посідають тільки 26 місце у рейтингу, який відображає середню зарплатню футболістів із тієї чи іншої країни. Вищі місця посідають, зокрема, українці, греки чи серби, не згадуючи вже про німців, італійців чи аргентинців. 

Не краща ситуація в Німеччині, де поляки посідають 22 місце з 25 представлених народів. В Іспанії, певно, картина була б значно краща завдяки Лєвандовському і Щенсному, але портал footystats.org враховує в рейтингу тільки країни, за які грає не менше трьох їхніх представників. Зате багато польських футболістів грає в італійській Серії А і, схоже, роботодавці (себто клуби) платять біло-червоним краще, бо вони тут на 18 місці з 35. 

В Екстракласі теж можна заробити

Згадані ліги — абсолютні лідери Старого континенту. Навіть у дещо біднішій італійській лізі середня річна платня становить біля 2 мільйонів євро. Польським клубам далеко до Англії, Іспанії, Італії чи Німеччини не лише у футбольному, а й фінансовому вимірі. Середні заробітки в Екстракласі — це близько 40 тисяч злотих на місяць. Для порівняння: середня зарплатня в Польщі, за даними Головного статистичного управління, в першому кварталі 2025 року становила майже 9 тисяч злотих брутто, але не бракує професій, в яких (щоправда, на найвищих посадах) директори чи менеджери можуть заробляти стільки ж або й більше, ніж пересічні гравці Екстракласи. 

Звісно, навіть у Польщі частина футболістів може розраховувати на більші заробітки. Артур Єнджейчик із варшавської «Лєґії» щомісяця отримував 197 тисяч злотих, а Бартош Капустка (також «Лєґія») і Каміль Ґросіцький (щецинська «Поґонь») — понад 150 тисяч. Усі троє були гравцями національної збірної Польщі, їхні імена відомі кожному, тож вони мали трохи козирів під час підписання контрактів. Але не так багато, як найбільші зірки Екстракласи. До прикладу, Рубен Вінаґре (знову «Лєґія») отримував щомісяця 399 тисяч злотих.

Чому футболісти в Польщі не заробляють так багато, як за кордоном? Відповідь проста. Польські клуби належать до європейських середнячків, тому виступи на польських стадіонах для майстерних гравців не такі спокусливі. Крім того, польські клуби не можуть собі дозволити високих зарплат, якими вони могли б привабити футболістів вищого класу: вони менше заробляють на продажі прав на телетрансляції, ніж сильніші ліги, в них немає мільйонів уболівальників, готових витрачати гроші на футболки й сувеніри. Немає в них і переконливих аргументів у переговорах зі спонсорами — ті витрачають астрономічні суми на суперклуби або на середні команди в найсильніших лігах.

Проте навіть футболіст середнього, а то й слабкого рівня (якщо порівнювати з гравцями «Реала», «Барселони», «Челсі» чи «Баварії»), якщо матиме голову на плечах, зможе відкласти й інвестувати немалі суми. 

Перекладач Андрій Савенець, редакторка Наталя Ткачик