7 травня 2024 року Томаш Шмідт , суддя адміністративного суду у Варшаві, виступив на пресконференції в Мінську. Він заявив, що просить політичного притулку в Білорусі й водночас звинуватив Польщу в обмеженні свободи слова й агресивному ставленні до лукашенківської Білорусі та путінської Росії. Томаш Шмідт закликав Варшаву докорінно змінити свою політику й налагодити добрі відносини зі східними сусідами, а також звинуватив Польщу в тому, що вона служить інтересам США та Великої Британії.
Себто Шмідт майже дослівно повторив основні пункти білоруського і російського пропагандистського наративу , спрямованого проти Польщі.
Розкриття судді-втікача не приголомшило польських політиків , ЗМІ та спецслужби через, м’яко кажучи, ірраціональні речі, які він озвучив на пресконференції. І напевно буде й надалі озвучувати в програмах білоруської та російської пропагандистської машини.
Профіль колишнього судді в соцмережах переповнений фотографіями його солодкого життя в Білорусі у статусі біженця. Тут вам і знимки популярної білоруської горілки , і вечеря в ресторані. Проте активність Шмідта у соцмережах, без сумніву, повністю контролюють його зверхники.
Зрозуміло , що такі пропагандистські виступи — лише епілог, адже білоруські служби намагаються вичавити зі свого співробітника щонайбільшу вигоду. Зокрема, так вони можуть показати білорусам і росіянам, які вороже налаштовані до поляків, що навіть середньостатистичні польські чиновники втікають із Варшави — на знак протесту проти русофобії. Вочевидь, ця роздута театральна вистава покликана також підважити надійність Польщі в очах її західних союзників та продемонструвати польським службам свою силу.
Глибше занепокоєння викликає справжній характер співпраці Шмідта з білоруськими службами. І йдеться не про пропагандистську виставу про втечу.
Значної шкоди Томаш Шмідт завдав тоді , коли іще з Польщі зливав інформацію і загалом співпрацював із білоруським КДБ, а можливо, і з російською службою зовнішньої розвідки.
Як суддя адміністративного суду Шмідт мав доступ до судових матеріалів — здебільшого адміністративних проваджень , апеляцій та процесів між державними установами. В його розпорядженні були бази даних і особові справи, ймовірно, пов’язані з діяльністю спецслужб. І навіть якщо ця інформація фрагментарна і далеко не найвищого рівня секретності й важливості, для спецслужб вона все одно надзвичайно цінна. Також Шмідт був корисний ворожим службам завдяки своїм численним контактам у польських юридичних, урядових і політичних колах.
Томаш Шмідт порушив щонайменше одне з ключових положень суддівської присяги: він не зберігав таємниць. Вищий адміністративний суд зняв імунітет із колишнього судді Шмідта та видав дозвіл на його арешт. Польським законодавством за шпигунство передбачено щонайменше п’ять років за ґратами , проте для державних службовців — від восьми років до довічного ув’язнення.
Утікши в білоруську золоту клітку , Шмідт поки що уникнув польської в’язниці. Та те, чи клітка насправді золота, покаже час. Зараз колишній суддя — зірка пропаганди, проте з часом, усіма забутий, він житиме в страху й лещатах агентів КДБ.
Про те , що бувають і гірші ситуації, свідчить історія ще одного польського зрадника, солдата Еміля Чечка, який у грудні 2021 року покинув прикордонну службу і теж утік у Білорусь. Якийсь час він також був героєм пропагандистських кампаній. У березні 2022 року його знайшли повішеним у мінській квартирі. Та на відміну від Чечка, Шмідт — освічений і цінний для білоруських і російських служб агент, який добре все прорахував і рішуче діяв.
Перш ніж 2011 року потрапити на роботу в адміністративний суд , Томаш Шмідт обертався в наближених до Міністерства юстиції колах. Це було за часів правління «Громадянської платформи», партії нинішнього прем’єр-міністра Дональда Туска. Тоді Міністерство юстиції очолював Ярослав Ґовін , який згодом почав співпрацювати з правим крилом, зокрема партією «Право і справедливість» (ПіС). Шмідт тоді був активним діячем правничої спілки Themis, яка вимагала реформувати судову систему.
Однак плани реформування впали на благодатний ґрунт лише 2015 року. Тоді ПіС , що саме прийшов до влади, взявся, зокрема, за звільнення суддів, пов’язаних з його конкурентами з ліберальної опозиції. Партія Ярослава Качинського використовувала для цього різні середовища, в тому числі те, до якого належав Томаш Шмідт. Так той почав працювати в комісії з реприватизації при Міністерстві юстиції.
Влада ПіС просувала лояльних суддів , зокрема Томаша Шмідта. Те, що він, простий юрист родом з провінційної Остроленки, очолив Юридичне управління Національної ради судочинства, було захмарним кар’єрним стрибком.
На заваді подальшому службовому зростанню став «гейтерський скандал»: 2019 року випливли факти про так звану кастову групу суддів під протекторатом ПіС. Серед учасників групи , звісно, був Томаш Шмідт, а однією з головних фігуранток — його дружина Емілія Шмідт. Саме вона, відома в ЗМІ як Маленька Емі, пізніше розкрила залаштунки діяльності групи та виступила головною свідкинею в цій справі.
Функціонуючи , зокрема, у WhatsApp, група в різних соцмережах організовувала жорсткі кампанії проти суддів та інших діячів — противників судового реформування під диктуванням ПіС. Група вдавалася до онлайн-наклепів, оприлюднювала різну інформацію про приватне життя суддів і навіть розсилала їм листівки з обрáзами та погрозами.
Тоді суддя Шмідт втратив посаду , проте 2022 року «перевзувся» і почав розкривати в медіа залаштунки скандалу. З дружиною він розлучився, натомість згодом зав’язав стосунки з українською громадянкою і нераз їздив в Україну. За словами колишніх колег Шмідта, під час роботи у Міністерстві юстиції і судах утікач багато говорив про можливості, які перед Польщею відкриває бізнес за її східними кордонами.
За даними інших джерел , Шмідт ніколи не афішував свої проросійські чи пробілоруські погляди. Ба навпаки: коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, він на словах підтримував українців. Ймовірно, це тільки добре продумане прикриття.
Та зрештою , що це би був за агент, якби він відверто привертав до себе увагу своїми радикально прокремлівськими висловлюваннями? Польська громадська думка сьогодні вже по-іншому розцінює його роль у «гейтерському скандалі» та діяльність у часи правління ПіС. На думку багатьох експертів, він діяв на вимогу білоруських чи російських служб, які мали на меті дестабілізувати польську сферу правосуддя та загалом послабити позиції Польщі в ЄС.
Ймовірно , ми так ніколи і не дізнаємося, що саме спонукало суддю Шмідта до зради і такого відчайдушного кроку, як втеча в Білорусь. Можливо, ідеологічні погляди чи озлобленість через польські реалії. Можливо, зраді посприяли невдачі й розчарування в сімейному житті. А може, просто гроші. Сьогодні медіа повідомляють, що, незважаючи на непогані доходи, статки судді були досить скромні — жодної нерухомості, стара автівка та низка банківських боргів.
Незалежно від того , що саме спонукало суддю вдатися до зради, ця історія є доброю ілюстрацією того, що Польща опинилася в епіцентрі таємної війни розвідок.
Оскільки Польща — прифронтова держава й база опори для України , вона стала об’єктом масштабної та агресивної розвідувальної діяльності Росії та Білорусі як її союзника.
Нам майже нічого не відомо про битви цієї розвідувальної війни. Ми чуємо про них лише тоді , коли кар’єра таємних агентів завершується арештом чи видовищною втечею, як у випадку Томаша Шмідта. Хтозна, можливо, його історія ще матиме продовження.
Переклала Марія Шагурі
