Перший виїзд Шимона до лінії фронту відбувся в лютому 2015 року — до шахти в Мар’їнці. Дорога пролягала через відкриту місцевість, де працювали снайпери з боку так званої ДНР, тому колона з кількох машин рухалася на шаленій швидкості.
Шимон Ващин. Джерело: Szymon Waszczyn / Facebook 
По наших автомобілях стріляли. На щастя, ніхто не постраждав, лише в одній машині з’явилася наскрізна діра — здається, в пакеті з підгузками. Куля залишилася там, потім хлопці її знайшли. Тоді ми везли турнікети, джгути, гемостатичні пов’язки й підгузки для дорослих, бо серед військових були поранені після важких операцій.
Конвой успішно дістався Мар’їнки, а далі — Пісків та Волновахи. Там Шимон познайомився з українськими військовими, зокрема з командуванням 72-ї бригади. Відтоді його допомога стала системною. У період АТО (2015–2018) Ващин передав сім машин швидкої допомоги та три буси для підрозділів, переважно на напрямок Волноваха–Піски. Він налагодив прямі контакти з військовими: дізнавався про потреби, організовував збір допомоги у Польщі та особисто доставляв її в Україну.
Шимон Ващин. Джерело: Szymon Waszczyn / Facebook Люди мені довіряють, ми часто розуміємо одне одного з пів слова. І хоча я завжди додавав власні кошти, у мене все задокументовано: дати, імена, кому і що передано. Раніше публікував звіти у фейсбуці, тепер надсилаю їх тим, хто донатить чи допомагає з покупками. Великий внесок чи малий — на все є звіт.
Після початку повномасштабної війни його діяльність набрала нових обертів. За його підрахунками, з 2022 року Шимон придбав і передав на фронт 43 автомобілі — позашляховики та буси — на загальну суму близько 480 тис. злотих. Останній автомобіль профінансували лише двоє людей: Шимон та його колега.
Мені подзвонили піхотинці з 72-ї бригади і сказали, що потрібен автомобіль для Романа Орищенка. Історик, кандидат історичних наук, співтворець Самооборони Майдану, один із лідерів Пластового руху. Ситуація під Покровськом критична: жодної машини, щоб дістатися до спостережного пункту, доводилося носити воду, їжу та амуніцію на собі. Ми одразу вирішили купити авто. Машину я передав особисто у квітні 2025 року, а в липні отримав звістку, що капітан Збройних сил України Роман Орищенко загинув у Межовій внаслідок удару авіабомб…
Окрім закупівлі автомобілів, Шимон організував понад 40 рейсів бусами з гуманітарною допомогою на загальну суму близько 700 тисяч злотих. Кожен рейс — це своєрідна міні-операція: завантажити, перевезти, передати просто в руки тим, хто потребує. Серед переданого — медичні засоби та військові ноші, сотні турнікетів і тисячі ізраїльських перев’язок для зупинки кровотечі, гелеві бандажі для лікування поранень і опіків, тисяча ліжок для військових, десятки генераторів і акумуляторів EcoFlow, оптика та прилади нічного бачення, спецодяг для низьких температур, спальні мішки, болотна гума для машин L200, а також кухонне обладнання.
Ващин продовжує жити та працювати в Україні. Компанія, яку він очолює, є закордонним відділом польського виробника будівельної хімії. Від початку війни вона ані на день не припинила роботу. Хоча на початку 2022 року взагалі не було продажів, Шимон не виїхав з України.
Шимон Ващин (по центру) з українськими військовими. Джерело: особистий архівОкрім бізнесу, мене тут тримають зв’язки з людьми. В Україні в мене багато друзів, а троє працівників воюють. Потрібна гуманітарна допомога, зв’язок із військовими частинами. Присутність на місці дозволяє швидко реагувати, підтримувати і бізнес, і взаємини з людьми. Коли літають «шахеди» і вночі чути вибухи, вранці ти стикаєшся з нервовою атмосферою в офісі, бо твої люди потребують підтримки.
Із Україною Ващин був пов’язаний задовго до війни. Його батько народився в Бещадах — регіоні, де здавна поруч мешкали українці, поляки та словаки. Мати — сілезійка з Катовиць. Шимона хрестили в греко-католицькому храмі. Після закінчення ліцею він вступив на філологічний факультет Яґеллонського університету, а згодом здобув ще й економічну освіту.
Уперше до України Шимон потрапив 1999 року за програмою студентського обміну. За пів року він устиг побувати на заході України, у Криму, на півдні, а також у великих містах — Харкові та Одесі.
Мене не можна було застати в аудиторії — я віддавав перевагу кав’ярням. Але це мені не завадило: 2001 року я успішно захистив диплом.
2002 року Шимон Ващин водночас розпочав навчання на аспірантурі та роботу в польській фірмі, що мала бізнесові зв’язки у Києві. Робота вимагала постійного перебування в Україні, тож Шимон переїхав до Одеси й до 2007 року розвивав бізнес на півдні.
Шимон Ващин. Джерело: особистий архівЯкось я порахував, що за рік проїжджаю по 100 тисяч кілометрів за кермом, тож Україну знаю краще за багатьох українців.
Згодом Ващин переїхав до Києва, де став генеральним директором компанії Atlantic — виробника білизни та одягу. Протягом десяти років він розвивав дистрибуцію бренду, відкривши мережу з понад 100 франчайзингових магазинів в Україні. У безпосередньому підпорядкуванні Шимона було понад 100 осіб і ще близько 40 дистриб’юторів.
До 2016 року я працював для цієї компанії, а потім відкрив власний бізнес, який за два роки вдалося масштабувати і продати. В принципі, я так ніколи й не виїхав — від 2003 року фактично не покидаю Україну.
Будуючи свій бізнес в Україні, Ващин завжди залишався у центрі українського життя — і не лише професійного. Він брав участь у Помаранчевому Майдані 2004 року.
Я тоді вже мешкав в Одесі, і якогось вечора вирішив поїхати до Києва — на Майдан. У мене була біла машина з величезною помаранчевою стрічкою, прив’язаною до антени — мене було видно здалеку. Білий колір тоді був абсолютно непопулярним, адже всі «круті» машини в Україні були чорними. Ледве я встиг припаркуватися й вийти з авто в Києві, як мене притисли до капота — здається, це був «Беркут». Перевіряли жорстко й агресивно. Але відпустили.
У 2013–2014 роках Шимон Ващин знову вийшов на Майдан. Перебуваючи в епіцентрі Революції гідності, він бачив, як українці виборюють своє право жити у вільній, європейській державі. На його думку, саме Революція гідності мала величезне значення для формування нового покоління українців, які готові боротися за незалежність.
Події Майдану пробудили й самого Шимона — вони підштовхнули його до волонтерської діяльності. Він мав друзів і знайомих на Донбасі, з якими був пов’язаний бізнесовими справами. Частина з них пішла служити до Збройних сил України та опинилася в зоні АТО. Одразу виникло питання закриття різного роду потреб.
У своїй діяльності Шимон Ващин регулярно зіштовхується з гейтом в соцмережах. Він умовно ділить гейтерів на дві категорії.
Шимон Ващин. Джерело: особистий архівПерша — це «корисні ідіоти». Вони підхоплюють російські наративи про те, що українці завдали багато шкоди, що треба ненавидіти всіх українців через УПА. Ними дуже легко маніпулювати в будь-який критичний політичний момент. Друга категорія більш небезпечна. Це російські боти — люди, якими можуть керувати російські спецслужби, або які працюють в інтересах Росії.
Ващин стверджує, що гейт його особливо не зачіпає. А ще підприємець намагається зрозуміти тих українців, які не допомагають рідній країні. Він списує це на життєві труднощі за кордоном, адже важко організувати своє життя так, щоб вирішувати всі побутові проблеми та знаходити час системно допомагати іншим.
Шимон Ващин роздає подарунки дітям з прифронтових територій. Джерело: особистий архівСьогодні Шимон Ващин продовжує роботу в Україні: веде бізнес, підтримує військових, координує гуманітарні доставки. Його волонтерство — це не короткий спалах на тлі новин, а довга дистанція допомоги, витримки й людяності.
Редакторка Марія Шагурі
.jpg?updatedAt=1764079211013&tr=w-1536%2Ch-1024%2Cq-100%2Cfo-auto)
