Почувши слова «пан» або «пані» , навіть ті, хто ніколи не вивчав польської мови, відразу подумають про поляків. Така асоціація цілком доречна. Це справді ввічливі форми звертання до чоловіків та жінок, що функціонують у польській мові, так само як в англійській використовуються слова «містер» і «місіс», у французькій — «месьє» і «мадам», у німецькій — «гер» та «фрау». Однак важливо пам’ятати, що слова pan і pani не просто виконують функцію звертання, але й вимагають використання певних граматичних форм і конкретних синтаксичних конструкцій. З’ясуймо ж, як у польській мові діють ці звертання, як використовується кличний відмінок і які ще складнощі нас чекають в офіційному спілкуванні та переписці.

Іду на ви

Насамперед необхідно наголосити , що саме собою використання форм pan і pani не чинить вашого звертання ввічливим. Багато хто помиляється, намагаючись просто вставити ці форми в речення, що творяться за українським чи російським зразком, тобто з використанням дієслова у другій особі множини — «ви». Як приклад типової помилки українсько- чи російськомовної людини наведу фразу, яку я почула біля одного з варшавських кіосків: Pan , dajcie proszę bilet (дослівно щось на зразок «Пан , дайте, будь ласка, квиток»). На жаль, вислови у стилі Pan dajcie ніяк не покажуть полякові, що ви намагаєтеся бути ввічливим. Це звучить настільки неправильно, що ваших зусиль просто не оцінять.

Необхідно запам’ятати , що форма wy (ви) використовується тільки при звертанні до групи людей, причому неформальному. Відповідно слова на кшталт dajcie (дайте) , siadajcie (сідайте) , poznajcie się (познайомтеся) можна використовувати тільки тоді, коли ми хочемо звернутися водночас до кількох людей, із якими ми на «ти».

Пан або пропав. Як правильно вибудувати фразу

Щоб правильно скласти речення зі словами pan і pani , потрібно подумки замінити українське або російське «ви» на займенник «він» чи «вона» і вибрати відповідну форму дієслова (третьої особи однини). Потім замість займенника вставляємо pan або pani, і тоді наше речення виходить і правильним, і ввічливим.

Спробуймо сказати «Ви маєте гарний вигляд». Якщо звертаємося до чоловіка , то слід подумки замінити цю фразу на «Він має гарний вигляд» (On dobrze wygląda) , а потім замість on підставити pan. Готово: Pan dobrze wygląda. У випадку з жінкою вийде так: «Ви маєте гарний вигляд» — «Вона має гарний вигляд» — Onа dobrze wygląda — Pani dobrze wygląda.

За цим самим принципом будуються також питання. Наприклад , ми хочемо поцікавитися: «Ви вип’єте чаю?» Проводимо ті самі маніпуляції з займенником і дієсловом й отримуємо: Czy pan napije się herbaty? Czy pani napije się herbaty?

До речі , про pani. У класичній літературі можна зустріти також інше слово — panna (панна, панянка, аналог англійського «міс»). Однак воно перестало функціонувати в живому мовленні досить давно і використовується лише в офіційних документах для позначення статусу «незаміжня», а також у словосполученнях panna młoda (наречена в день одруження) і stara panna (стара діва).

Pan + Pani = ?

А як бути , якщо ви звертаєтеся не до однієї людини, а до кількох, із якими на «ви»? Якщо це тільки чоловіки, то використовується слово panowie , якщо жінки — panie , а далі — дієслово у формі множини. Але що робити, коли ми хочемо звернутися до всіх відразу?

У такій ситуації поляки використовують слово państwo. Незважаючи на те , що саме собою воно має середній рід і форму однини, у звертанні використовується множина. Тобто, знайома схема: «Ви маєте гарний вигляд — «Вони мають гарний вигляд» — Oni dobrze wyglądają — Państwo dobrze wyglądają. Або у формі запитання: Czy państwo napiją się herbaty?

Слово państwo використовується також тоді , коли говоримо про подружню пару: pan Kowalski + pani Kowalska = państwo Kowalscy. До речі , слово państwo є омонімом і означає також «держава», а граматичну відмінність між значеннями можна помітити лише в деяких відмінках.

До слова , відповідної етики мусимо дотримуватися при спілкуванні з католицькими священниками — ксьондзами. Правило наказує замінювати в кожному реченні слово pan на слово ksiądz. Отож , якщо захочете почастувати священника чаєм, то треба говорити винятково Czy ksiądz napije się herbaty? , інакше прославитеся як нечема.

Як просити , щоб вам не відмовили

Зрештою , коли ми просимо дати нам що-небудь, наприклад, у пекарні чи кіоску, то слова pan , pani, państwo нам узагалі-то не потрібні. Тут уся складність полягає в самій формулі прохання — у польській мові «будь ласка» виражається дієсловом prosić. Виходить , що в поляків узагалі немає виразу «будь ласка», а є тільки «прошу». Наприклад: proszę kawę , proszę to ciastko, proszę bilet (дослівно «прошу каву , прошу це тістечко, прошу квиток»). Можна використати доконаний вид (poproszę) , можна поміняти слова місцями (наприклад, bilet poproszę) — ввічлива форма прохання від цього не постраждає.

До речі , ця ж форма proszę стане в пригоді , якщо нам потрібно звернутися з проханням до перехожого або гукнути когось, кого ми не знаємо. В українській та російській мовах, наприклад, у такій ситуації використовуються малоприємні форми «жінко!», «дівчино!», «молодий чоловіче!» Натомість у польській мові вживається дієслово proszę плюс відповідна форма в родовому відмінку: proszę pana! proszę pani! proszę państwa!

Наприклад:

• Proszę pani , zapomniała pani torbę! — Прошу пані , ви забули сумку!
• Proszę pana , jak dojść do dworca? — Прошу пана , підкажіть, будь ласка, як пройти до вокзалу.
• Proszę państwa , która jest godzina? — Шановні , підкажіть, котра година.

Якщо ж нам потрібно попрохати когось щось зробити , найкраще вчинити це у формі питання за звичною схемою:

Чи ви могли б мені допомогти? — Czy mógłby Pan mi pomóc? (при зверненні до чоловіка) , Czy mogłaby Pani mi pomóc? (при зверненні до жінки) , Czy mogliby Państwo mi pomóc? (при зверненні відразу до кількох людей).

Як бачимо , ввічливі форми у польській мові відзначаються більшим розмаїттям, ніж, наприклад, у російській. Однак краще не пошкодувати часу й ретельно їх вивчити, адже поляки надають цьому величезного значення. Не варто в розмові, наприклад, із продавчинею «перекладати» звертання «дівчино!» як dziewczyno — це буде сприйнято як звичайна фамільярність. Як говориться , з хама не буде пана! Прикметно, що ввічливість симетрична: якщо ви звертаєтеся на pan/pani навіть до людини , набагато старшої від вас, то вона, найімовірніше, відповість вам тим самим.

Кличний відмінок

У польській мові використання кличного відмінка дещо застаріло , однак у багатьох ситуаціях він просто необхідний.

У повсякденному спілкуванні з близькими людьми без кличних форм справді можна обійтися. Наприклад , до людини на ім’я Piotr часто звертаються Piotrze , але можна й просто Piotr. Як приклади: кличний Aniu , але можна також Ania , кличний Maćku , але можна Maciek , кличний Marto , але можна Marta.

Є поляки , які люблять використовувати форми кличного відмінка, але є й такі, особливо серед молоді, для яких він звучить старомодно. Якось я звернулася до знайомої: Alicjo (кличний відмінок від Alicja) , на що вона зауважила, що так до неї зверталася тільки її бабуся.

З іншого боку , коли ми розмовляємо з людьми певного статусу, необхідно використовувати спеціальні складні форми звертання. Наприклад, звертаючись до професора, потрібно говорити panie profesorze (і слово pan , і слово profesor стоять у кличному відмінку). Так само чинимо , наприклад, у випадку тих, хто має науковий ступінь доктора наук (panie doktorze) , директорів та віцедиректорів (panie dyrektorze) або редакторів (panie redaktorze). Відповідні жіночі форми у кличному відмінку не змінюються: pani profesor , pani doktor, pani dyrektor, pani redaktor. Цікаво , що panie dyrektorze і , наприклад, panie prezydencie використовуються також при звертанні до колишніх директорів і президентів.

Культура переписки

Офіційну переписку завжди потрібно розпочинати звертанням Szanowny Panie , Szanowna Pani або Szanowni Państwo (зверніть увагу , що в кореспонденції слова Pan , Pani та Państwo як звертання пишуться з великої літери). Якщо ж людина , яка має вищий статус або старша від вас, перейшла на звичне привітання dzień dobry , це означає, що й ви тепер можете так починати свої листи до неї.

Грубою помилкою , яку часто роблять самі поляки, вважається використання в переписці слова witam. Річ у тому, що дієслово witać у будь-яких його формах можна використовувати лише в одній ситуації — коли хтось до вас приходить і ви вітаєте цю людину , одночасно запрошуючи її ввійти. Тобто, по суті, witam означає не привітання , а запрошення ввійти, а отже, його може використати лише господар, звертаючись до гостя. Відповідно, у переписці це виглядає кумедно, ніби ви «запрошуєте» людину до свого листа.

В офіційному спілкуванні не варто додавати до звертання імені , навіть якщо ви добре знайомі з адресатом. Szanowna Pani Anno є помилковою формою і жодним чином не показує вашої ввічливости. А якщо ви вже справді запанібрата з пані Анною , то так і напишіть — Pani Anno — це цілком прийнятна форма.

До речі , невелика рекомендація щодо того, як потрібно закінчувати листа. Тут усе просто: якщо ви пишете до незнайомих людей, то як прощальну формулу можна використати вислови z poważaniem або z wyrazami szacunku (і те , й інше перекладається як «з повагою»). Якщо ж ви близько знайомі з адресатом, можна використати й більш неформальне pozdrawiam. З перспективи носіїв російської мови це слово належить до так званих хибних друзів перекладача і вживається у схожих значеннях , що й український відповідник «поздоровляти»: щось на зразок «бажати всього найкращого» або «передавати вітання». На цьому pozdrawiam читачів і бажаю успіхів у вивченні польської мови!

Адаптував Андрій Савенець