Велика консалтингова компанія Mercer щороку проводить дослідження пенсійних систем у кількох десятках країн по всьому світі , зокрема в Польщі. За даними дослідження 2023 року, Польща посіла 29-те місце серед 47 аналізованих держав. Її випередила більшість європейських країн, наприклад, Хорватія і Португалія, але також — Уругвай, Саудівська Аравія й Гонконг.
Які ж ключові проблеми польської пенсійної системи? Передусім — її велика нестабільність (від часу створення системи 1999 року вона пройшла кілька великих і кільканадцять малих реформ) , різний пенсійний вік для чоловіків і жінок, але також напрочуд низька професійна активність людей літнього віку.
І все ж , попри перелічені складнощі і той факт, що раз за разом з’являються нові ідеї, як змінити систему, вона працює, причім наразі без збоїв.
Звідки беруться гроші на виплати пенсій
Пенсійна система Польщі , як і в більшості країн регіону, має три основні рівні. Перший — розподільна система на основі ZUS (Заклад соціального страхування). Ця державна установа управляє пенсійними коштами, і її система ґрунтується на принципі міжпоколіннєвої солідарности — завдяки внескам, які сплачують працівники, фінансуються поточні пенсійні виплати. При цьому ведеться облік внесків, вкладених у пенсійну систему кожним працівником.
Перший рівень пенсійної системи — обов’язковий для всіх. Внески сплачують і працівники , і працедавці (а також підприємці). Розмір внесків визначається певним відсотком від розміру заробітної платні без відрахувань. 2024 року пенсійний внесок становить 19,52 % від бази нарахування внесків, з чого 9,76 % сплачує працівник, а 9,76 % — працедавець.
Обов’язковим у Польщі є й другий рівень пенсійної системи , який складається з двох елементів: відкриті пенсійні фонди (OFE) і/або допоміжний рахунок у ZUS (він з’явився внаслідок нових реформ пенсійної системи, про які дещо згодом).
OFE — це фонди , якими керують приватні загальні пенсійні товариства (PTE). 2014 року проведено одну з найбільших реформ пенсійної системи, коли працівники могли обирати: або залишитися в OFE, або перейти до ZUS (цікаво, що нині вперше від часу проведення реформи ті, хто обрав відкриті пенсійні фонди OFE, можуть ухвалити рішення про перехід у ZUS). Сам вступ до OFE для нових працівників став добровільним (на практиці сьогодні це вельми непопулярне рішення, і фонди OFE з року в рік скорочуються).
Чому поляки провели цю реформу? З кількох причин. Одна з них — вада системи , в якій приватні OFE стягували чималу комісію за інвестування коштів працівників, причому абсолютна більшість цих коштів ішла на купівлю державних облігацій. Тобто на практиці обов’язкові внески, які стягувала держава, перераховувалися на закупівлю державних облігацій, на чому посередники (OFE) заробляли великі комісії.
Друга причина — це , зокрема, потреба перекрити бюджетний дефіцит. Адже уряд мусив щороку доплачувати значні суми до пенсійної системи (поточні внески не покривали коштів пенсійних виплат), і реформа мала в цьому допомогти. Чи допомогла? Частково.
Набагато позитивніший вплив мала міграція українців (від 2015 року) , які працювали й сплачували пенсійні внески, але пенсій не отримували (і, по суті, практично не отримують їх і сьогодні).
Підсумовуючи , сьогодні другий рівень польської пенсійної системи — це внесок розміром 7,3 % від заробітної платні, що потрапляє до OFE і/або допоміжного рахунку в ZUS, причому на відміну від грошей із першого рівня, зібрана сума підлягає виплаті, наприклад, дітям застрахованої особи у випадку її смерті.
Третій рівень польської пенсійної системи — добровільний. Він охоплює (увага!) п’ять різних програм. На відміну від попередніх рівнів , він має приватний характер, тобто не залежить від держави. Це відомі полякам ще від 1999 року рахунки IKE (Індивідуальний пенсійний рахунок) та IKZE (Індивідуальний рахунок пенсійного забезпечення). Вони відрізняються певними податковими пільгами (наприклад, прибутки на цих рахунках не оподатковуються податком на приріст капіталу, якщо дотриматися кількох умов, серед яких мінімальна кількість сплачених внесків та невиплачування грошей перед досягненням пенсійного віку). Але вони мають свої обмеження — наприклад, максимальний річний ліміт внесків (зараз це приблизно 9,3 тисячі злотих у випадку IKZE та 24 тисячі злотих у випадку IKE, але, наприклад, ліміт для підприємців вищий).
Інші проєкти в рамках третього рівня — це Пенсійні плани працівників (наявні в системі віддавна , але набрали популярности від 2019 року, коли було запроваджено PPK; вони особливі тим, що гроші до них сплачують працедавці), а також Плани капіталовкладень працівників (PPK).
Остання програма відносно нова , започаткована 2019-го, хоча її запровадження розклали на кілька років (розпочали від великих компаній, менші приєднувалися поступово). Долучитися до PPK може кожен працівник, і це відбувається автоматично, хоча від програми можна відмовитися.
І тут усе знову ускладнюється. Якщо працівник залишається в PPK , від його заробітної платні відраховується внесок розміром 2 %. Крім цього, 1,5 % від розміру зарплатні доплачує працедавець, а додаткові гроші щороку доплачує держава. Розмір внесків може бути збільшений за згодою працівника і працедавця. Планами капіталовкладень працівників керують приватні фонди, що інвестують на ринках.
Опис усієї цієї системи міг би вирости в окрему статтю , але тут варто згадати, що, окрім виплати грошей після досягнення пенсійного віку (одноразово або поділені на виплати), їх можна «витягнути», наприклад, у випадку тяжкої хвороби або на власний рахунок у випадку купівлі першої нерухомости.
І насамкінець — найновіший продукт , Загальноєвропейський персональний пенсійний продукт (OIPE). Це не вигадка веселих польських регуляторів, а пан’європейський інструмент. Спрощено кажучи, OIPE нагадує польські IKE та IKZE.
А як на практиці?
Тож ми врешті розібралися з системою збору грошей. Тепер головне питання: як вони розподіляються?
Вік , коли в Польщі можна вийти на пенсію, становить 60 років для жінок і 65 років для чоловіків. 2012 року цей вік підвищили до 67 років для обох статей (причому підвищення було поступове, щороку на три місяці). 2016 року після приходу до влади партії «Право і справедливість» цю реформу скасували — сьогодні пенсійний вік знову становить 60 років для жінок і 65 років для чоловіків.
Після досягнення пенсійного віку можна подати заяву до ZUS про вихід на пенсію. Скільки грошей ми отримаємо? Це залежить від багатьох чинників. Передовсім — від суми грошей , яку впродовж своєї професійної діяльності ми сплатили у вигляді внесків. Ці гроші індексуються, тобто їхня вартість актуалізується із врахуванням інфляції. Додаються також суми, накопичені на допоміжному рахунку (після реформи 2014 року), тобто на другому рівні.
На розмір пенсії впливає і прогнозована середньостатистична тривалість життя. Врахувавши всі ці чинники , ZUS розраховує середню пенсію. Пенсії також щороку індексуються. Прикметно, що в Польщі немає обов’язку виходити на пенсію після досягнення передбаченого законом віку. Немає і заборони працювати після виходу на пенсію.
У польській пенсійній системі є ще кілька цікавих нюансів. По-перше , існує таке поняття, як мінімальна пенсія.
На мінімальну пенсію можуть розраховувати ті , чий трудовий стаж становить: принаймні 20 років для жінок і 25 років для чоловіків. Якщо їхня пенсія нижча, ніж мінімальна (зараз 1780,96 злотих, проте щороку сума змінюється), то держава доплачує решту, якої не вистачає.
На практиці мінімальну пенсію в Польщі отримують ті , хто майже все своє життя отримував мінімальну зарплатню, або підприємці (пенсійні внески для підприємців дуже низькі).
Ще один нюанс — доплати до пенсії. Наприклад , людина, яка впродовж щонайменше 7 років (донедавна було — 8) виконувала функції сільського голови (солтиса), отримує доплату до пенсії розміром 336,36 злотих. Існують й інші доплати, наприклад, для тих, кому потрібен догляд, для ветеранів, для представників певних професій, зокрема пожежників й гірських рятувальників. Представники окремих професій можуть вийти на пенсію достроково (наприклад, учителі, творчі працівники). Для цього потрібно мати відповідний стаж, досягнути певного віку (наприклад, 55 років) та відповідати іншим умовам — залежно від причини виходу на пенсію.
Мовою цифр
Сьогодні в Польщі пенсію отримує понад 6 ,2 мільйона людей. 2023 року вона в середньому становила приблизно 3 500 злотих брутто, себто менше, ніж мінімальна заробітна плата. Проте цей середній показник не відтворює справжньої картини, адже, наприклад, найвища пенсія в Польщі перевищує 40 тисяч злотих брутто. Крім того, найбільше пенсіонерів (майже 12 %) отримують від 2,6 до 3 тисяч злотих брутто. Для порівняння: прожитковий мінімум зараз становить близько 1,7 тисячі злотих — у приблизно 10 % всіх пенсіонерів пенсія нижча.
Порівняно з іншими країнами Європейського Союзу ситуація в Польщі не надто оптимістична. Згідно з останнім звітом Євростату за 2021 рік , Польща посідає 14-те місце за розміром пенсій серед країн ЄС (у перерахунку на євро). При цьому середня пенсія в Європейському Союзі вдвічі вища, ніж у Польщі.
Середньостатистичний німецький пенсіонер отримує майже втричі більше грошей , ніж польський, а норвезький — майже в п’ять разів більше. А зважаючи на плачевну демографічну ситуацію в Польщі, ситуація не покращиться. Принаймні найближчим часом.
* * *
У цій статті ми лише поверхово заторкнули тему польської пенсійної системи. Щоб її детально проаналізувати , потрібно було б написати окрему розлогу книжку. А в майбутньому все ще більше ускладниться. Наприклад, у міністерствах зараз працюють над запровадженням пенсій на основі трудового стажу. Кажучи дуже спрощено: якщо ці проєкти ухвалять, то на пенсію можна буде вийти не у 60- чи 65-літньому віці, а відпрацювавши 35 років (для жінок) і 40 (для чоловіків). Цей проєкт зараз тільки розробляється, тож він іще може змінитися, і неодмінно зміниться. Як і вся польська пенсійна система.
Переклав Андрій Савенець
