Владімір Путін. Колаж: Нова Польща

Владімір Путін. Колаж: Нова Польща

Ордер на арешт Путіна. Можливості та побоювання

04 квітня 2023
Ідеї

РФ на свою територію з України вивезла понад 16 тисяч дітей. Міжнародний кримінальний суд висунув звинувачення Владіміру Путіну в скоєнні цього злочину і видав ордер на його арешт. Про те, чи захистить Путіна імунітет глави держави, а також про можливі наслідки вироку — в інтерв’ю з Рафалом Тарноґурським, аналітиком Польського інституту міжнародних відносин, фахівцем із міжнародного права.

Бартломєй Ґайос: 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Владіміра Путіна та уповноваженої президента РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх звинувачують у незаконній депортації українських дітей.

Рафал Тарноґурський: Для мене це стало повною несподіванкою.

БҐ: Чому?

РТ: Бо ордер видали дуже швидко. Злочини , в яких їх звинувачують, містяться в статуті Міжнародного кримінального суду. У випадку з Путіним використано досить специфічну конструкцію: його звинувачено у потуранні скоєнню злочину, у неналежному контролі над підлеглими йому цивільними та військовими людьми.

БҐ: Тобто він не виконав своїх обов’язків?

РТ: Так. Водночас слід пам’ятати , що ордер засекречено і його зміст нам не відомий.

БҐ: Як думаєш , Путін дізнався про ордер, коли отримав рекомендований лист із Гааги?

РТ: Не думаю , що лист застав його зненацька. Б’юсь об заклад, що російська державна машина спрацювала ефективно і вони знали все заздалегідь.

БҐ: Як думаєш , чому ордер видали так швидко?

РТ: Мабуть , тому, що зібрані докази не залишали місця для сумнівів. У випадку Путіна і Львової-Бєлової неважко бодай через ґуґл простежити, коли й чому починається переселення дітей, хто безпосередньо дає на це згоду, хто за це відповідає.

БҐ: Зазвичай , коли диктатор скоює злочин , він не робить цього публічно. А Путін і вся російська держава перед камерами «узаконили» депортацію українських дітей. Добре, що Міжнародний кримінальний суд видав ордер?

РТ: Коли я дізнався про ордер , в мене виникли сумніви щодо його можливих наслідків.

БҐ: Путін невинний і не повинен бути покараний?

РТ: Річ не в тому , що я маю якісь пропутінські погляди чи сумніваюся в легітимності цього рішення з моральної точки зору. Воно збігається з моїм відчуттям справедливості. Та водночас це рішення нагадало мені латинський вислів fiat iustitia pereat mundus — хай переможе справедливість, навіть якщо щезне світ.

БҐ: Що він означає в цьому випадку?

РТ: Якщо запитаєш думку юриста щодо якогось питання , то у більшості випадків він відповість: «Усе залежить від обставин». Я не певен , чи у підсумку цей ордер не зашкодить Міжнародному кримінальному суду як інституції.

У навчанні юристів кримінального процесу чи кримінального права акцент робиться на тому , що кожна з галузей права використовує власний метод, свою філософію, свої норми. Так не буває, що все таврують загальним спільним ярликом: «закон». На одній зі вступних лекцій із кримінального права цитують класика правознавства Чезаре Беккаріа, який 1764 року написав книгу «Про злочини і покарання». І в ній є така думка: «Неминучість покарання , навіть помірного, завжди справлятиме більше враження, ніж страх перед іншою, суворішою карою, навіть якщо при цьому існує надія на безкарність».

БҐ: Хочеш сказати , що ми можемо розмахувати ордером перед очима Путіна і перераховувати можливі покарання, але він буде сміятися нам в обличчя, тому що ми не зможемо це втілити?

РТ: Виконавче право у випадку міжнародного кримінального права кульгає. У нас немає «світового законодавця» чи «світового поліцейського» , який карав би держави за скоєні ними злочини, як-от коли хтось отримує штраф за перевищення швидкості.

БҐ: Але емоційна реакція російського середовища на ордер , схоже, свідчить про стурбованість. Взяти бодай усі ці погрози розбомбити Міжнародний кримінальний суд.

РТ: На мою думку , Росія не тільки не знехтує цим вердиктом, а й спробує показати, що Міжнародний кримінальний суд і міжнародне право не працюють. Росіяни відмовлятимуться від будь-яких виступів і встановлення юридичних контактів, вступати в дискусії на юридичному рівні. Вони просто заявлять, що для них це не суд. Замість висунення юридичних аргументів вони намагатимуться боротися з цим через внутрішнє законодавство, наприклад, внесуть до Кримінального кодексу норму про те, що співпраця з Міжнародним кримінальним судом є дією на користь «недружньої» держави.

БҐ: Ордер краще було не видавати?

РТ: По-перше , ми не маємо знань прокурорів і суддів. По-друге, бездіяльність могла завдати ще більшої шкоди. По-третє, мабуть, настав час, щоб Міжнародний кримінальний суд, який постав наприкінці ХХ століття, який займався переважно африканськими країнами і який звинувачували в подвійних стандартах, проявив свою дієвість. Адже в цьому випадку йдеться про країну, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН.

БҐ: Цей ордер ускладнить життя росіянам?

РТ: Сторонами Римського статуту , на основі якого постав Міжнародний конституційний суд, є 123 держави. Це багато. І кожна з цих країн тепер зобов’язана видати президента Росії.

БҐ: Тобто якщо Путін прилетить до Південно-Африканської Республіки , де має відбутися наступний саміт БРІКС, влада ПАР повинна його заарештувати?

РТ: Це їхній юридичний обов’язок. Але в цьому контексті часто згадується приклад Омара аль-Башира , колишнього президента Судану. Він також відвідував Південну Африку після того, як Міжнародний кримінальний суд видав ордер на його арешт, і його не затримали. Існує юридичний обов’язок, але для держави, яка його не виконує, не передбачені жодні наслідки чи покарання, окрім морального осуду.

БҐ: Але якщо Путін поїде до Південної Африки , це не буде звичайна поїздка?

РТ: Я уявляю собі це так: якби я опинився у такій ситуації , мені довелося б дипломатичними шляхами з’ясувати, як поведеться країна, в яку я збираюся. Російським дипломатам доведеться порозпитувати, чи не видадуть господарі очільника їхньої держави Міжнародному кримінальному суду за воєнні злочини. Для них це буде принизливо.

БҐ: Імунітет глави держави його не захищає?

РТ: Імунітет глави держави випливає із принципу міжнародного права , який ми називаємо рівноправністю держав. Тобто ми не повинні брати до уваги економічну потужність чи розмір країн. Важливо лише те, що всі вони юридично рівні. Тому держави не можуть здійснювати юрисдикцію одна над одною. Натомість у випадку з Міжнародним кримінальним судом усе зрозуміло: питання імунітету напряму регулюється Римським статутом, де чітко зазначено, що в цьому випадку не має значення, чи ти президент, військовий командувач чи прем’єр-міністр. Статус жодним чином не перешкоджає здійсненню юрисдикції суду.

БҐ: Але не всі країни , як ти сказав, є сторонами Римського статуту. Може, Путін поїде до одної з них, щоб бути більш упевненим у своїй безпеці?

РТ: Мені здається , що президент Путін спробує кудись виїхати, аби продемонструвати, що він стоїть понад законом, але яка це буде країна, я не знаю.

БҐ: У заяві прокурора Міжнародного кримінального суду Каріма Хана прозвучали такі слова: «Ми без вагань подамо наступні запити на ордери на арешт , коли цього почнуть вимагати докази». Я так розумію , що Міжнародний кримінальний суд у справі агресії РФ проти України не обмежиться ордерами на Путіна і Львову-Бєлову?

РТ: У Римському статуті є поняття злочину геноциду. Я можу аргументовано стверджувати , що деякі дії російських військових, безсумнівно, є воєнними злочинами, які також можна кваліфікувати як злочини геноциду. Мені здається, що після ордеру Міжнародного кримінального суду серед вояків групи «Вагнер», солдатів російської армії, провідних пропагандистів, які явно підбурювали до скоєння воєнних злочинів, значно зросло усвідомлення того факту, що вони можуть бути покарані.

БҐ: Чи бачиш ти ще якісь позитивні сторони видачі цього ордеру?

РТ: Так , це дає шанс на подальший розвиток міжнародного права. Міжнародний кримінальний суд показує, що перед законом всі справді рівні. Навіть постійні члени Ради безпеки ООН. Це суголосне й надіям українців на справедливість.

БҐ: Якщо Путін опиниться на лаві підсудних , то, закладаю, він матиме право на справедливий суд, тобто на захист. Які аргументи він міг би використати в цій конкретній справі про депортацію дітей?

РТ: Не знаю , який шлях захисту він би обрав. Знаю, як би я захищався. Я б сказав, що керувався інтересами дитини. Показував би, що мої дії, попри те, що вони фактично мають всі ознаки злочину, врятували дітей від смерті. Наприклад, мені довелося б здійснити вибір між конкретними цінностями: я свідомо порушив закон, але робив це задля добробуту дитини. Якщо поглянути на всі міжнародні правові документи, на Конвенцію про права дитини, то найвищою цінністю є благо дитини. Все інше можна цьому підпорядковувати. Мені здається, саме тому Львова-Бєлова каже, що пишається тим, що вона зробила, адже вона «врятувала» цих дітей. Але нічого цього не сталося б, якби не російська агресія проти України.

БҐ: Чи спрацює міжнародне право?

РТ: У Верховному суді Сполучених Штатів є фреска , яка зображує алегорію справедливості. Це жінка, яка не має пов’язки на очах, але дуже сміливо дивиться туди, де зображені сили хаосу. Жінка захищає собою тих, хто вимагає цієї справедливості. Не має ваги, та має меч, захований у піхвах, і вона готова його витягнути.

Голова Міжнародного конституційного суду Пйотр Гофманський сказав , що вони зробили все, що могли. Решта залежить від держав — саме держави повинні вирішувати, що з цим робити. Ось що таке справедливість.

Її очі вже розплющені , вона бачить скоєне зло, але їй потрібна допомога; у неї є меч, але їй потрібно, щоб її підтримали. Це найбільш адекватний опис міжнародного права.

Переклала Наталка Римська

Бартломєй Ґайос profile picture

Бартломєй Ґайос

Всі тексти автора

Читайте також