Музей мила та історії бруду в Бидґощі

Екскурсія музеєм починається з виготовлення мила: при знайомстві з історією бруду не завадить мати власний дезінфекційний засіб. Після майстер-класу з миловаріння група потрапляє в чисто вимиті руки екскурсовода, який знає безліч цікавинок про не зовсім ароматну історію гігієни.

Музей мила й історії бруду. Джерело: Музей мила й історії бруду / фейсбук

Музей бруду — один із найдивовижніших і водночас найвідоміших музеїв Польщі — з’явився 2012 року і досі приваблює відвідувачів з усіх куточків світу. Його засновники, Дар’я й Адам, збирали експонати протягом двох років і спочатку зберігали їх у себе вдома, не зовсім вірячи, що такий музей постане. Однак колекція балій, пральних дошок, товкачів, старого мила, простирадел, рушників та відер розросталася, тому Дар’я й Адам створили Мандрівну мильну майстерню. Вони їздили з нею по школах усього регіону — заробляли на музей і водночас заповідали його відкриття.

Концепція цього місця полягає в тому, щоб занурити відвідувачів у історію за допомогою цікавинок й анекдотів, а ще — через задіяння дотику, запаху і зору. У Музеї бруду не тільки не заборонено торкатися експонатів, а навпаки: тут можна брати в руки різні предмети, спробувати прати так, як у давнину, посидіти на «троні», зробити селфі з історичною пральною машиною «Франя».

• Адреса: ul. Długa 13/17, Bydgoszcz

Музей ґудзиків у Ловічі

Мабуть, це найменший музейний об’єкт у Європі, адже його розміри 45 х 45 х 30 см. Вся експозиція вміщується у валізі XIX століття, яка колись належала ловіцькому купцю Болєславу Модестові Маєвському (1902–1980 роки). Музей 1997-го заснували графік Яцек Рутковський та його донька, етнографиня Кароліна Ванда Рутковська. Джерела колекції, зокрема, датуються 30-ми роками ХХ століття: вони були в родинній галантерейній крамниці, яка містилася в Ловічі на вулиці Здунській і належала Чеславі Маєвській (уроджена Сшедніцька) — бабусі Яцека Рутковського і відповідно прабабусі його доньки.

Музей ґудзиків у Ловічі. Джерело: Музей ґудзиків / фейсбук

«Галантерея Чесі [Чеслави, — ред.] проіснувала впродовж усієї німецької окупації, але не пережила так званого визволення міста 17 січня 1945 року. Після неї залишилося багато швейного приладдя, ниток і, звичайно, старих ґудзиків», — розповідає пан Яцек. Він пригадує, як у дитинстві грався цими ґудзиками, потім ними бавилася його донька, тож створення музею було лише питанням часу. Від 2015 року музей зосереджується не тільки у валізі, яка є постійною експозицією, а й міститься в понад столітній кам’яниці на ловіцькому Старому ринку.

Сьогодні колекція налічує понад чотири тисячі об’єктів. В експозиції представлено реконструкцію старої кравецької майстерні та кілька сотень предметів із відділу особистих ґудзиків.

За кожним експонатом стоїть незвична історія. Та найбільшу увагу відвідувачів привертають ґудзики відомих людей: художників, письменників, спортсменів, дослідників космосу. Тут можна побачити ґудзики, які колись належали лауреатам Нобелівської премії, воєначальникам, польським президентам, трьом Папам Римським і навіть Далай-Ламі. Автентичність кожного експонату, звісно ж, підтверджена документально. Іноземну колекцію відкривають ґудзики актриси Джеральдін Чаплін (доньки Чарлі Чапліна) та всесвітньо відомого джазового музиканта Майлза Девіса. Ймовірно, 2023 року музей поповниться ґудзиком президента України Володимира Зеленського.

З 2000 року музей відзначає День ґудзика — 12 грудня. 2002-го він співорганізував першу навколосвітню подорож ґудзика літаком, відому під назвою «Операція “Магеллан”». Обраний на цю роль ґудзик подорожував поштою зі спеціальним паспортом, і йому допомагали десятки людей майже з усіх континентів.

Вхід до музею безкоштовний — адже, як кажуть його засновники, все одно більше ніж дірку від ґудзика на цьому не заробиш.

• Адрес: Stary Rynek 10, Łowicz

Музей Жаби в Жаб’ячій Волі

Мінімузей жаби — один із напрямків діяльності Будинку культури в селі Жаб’яча Воля. Музей постав з ініціативи місцевих жителів, зокрема за задумом Анджея Єндриха, теперішнього куратора закладу, а предмети, які ввійшли в експозицію, передали доброчинці. Рекордсмени, подружжя Ганни і Єжи Дзєнґєлєвські, подарували 450 експонатів!

«Мене неабияк зворушило троє хлопчиків, які принесли нам колекцію своєї бабусі, — за багато років вона зібрала 150 фігурок жаб», — розповідає куратор.

Музей Жаби. Джерело: Ґміна Жаб’яча Воля

Ґміна дала жабам дах над головою, себто місце для виставкових вітрин, й опікується ними. Наразі колекція налічує кілька тисяч експонатів і є однією з найбільших колекцій жаб у Польщі.

«Лісництво в Кудовій-Здрою має колекцію, старішу за нашу, але вона зовсім інша», — розповідає пан Анджей.

Завдяки підтримці біологічного факультету Варшавського університету на виставці представлені й наукові дані про головні види жаб у світі (а загалом їх видів приблизно 4500). Здебільшого — дивовижні й цікаві жарти про цю корисну для екосистеми тварину.

Самі фігурки дуже різноманітні, виготовлені зі скла, металу, пластику, напівдорогоцінного каміння, дерева й порцеляни. Деякі з них нагадують людей або відображають сценки з людського життя з відповідними атрибутами, наприклад, жабка, що грає на концертині, прогулюється з тростиною або ж відкриває пляшку віскі. Таке завжди подобається відвідувачам.

Серед експонатів — жаби, надіслані з усього світу, наприклад, з Австралії. А ще в музеї є цінні книжки, зокрема примірник першого польського видання довідника про жаб 1926 року, ілюстрації та ілюстровані науково-популярні тексти.

• Адреса: ul. Warszawska 27, Żabia Wola

Музей Вогню в Бистшиці Клодзькій

Філуменістичний музей (так він називається офіційно) вже понад 50 років збирає, бережно зберігає, науково вивчає та експонує предмети, пов’язані з історією добування вогню та загалом минувшиною регіону. Основу музейної колекції становлять найрізноманітніші запальнички та кресала.

У музеї представлено широкий спектр кресал: і найпростіші залізні, і з художньо оздобленими ручками, і кремінно-ударні, які за формою нагадують вогнепальну зброю. Також відвідувачі можуть побачити всі види запальничок: одні працюють на рідкому паливі (бензин і гас), інші — електричні, є навіть запальнички з патронних гільз, зроблені солдатами під час Першої та Другої світових воєн. Унікальний експонат — хімічна запальничка, названа на честь винахідника лампою Деберайнера.

З колекції Музею вогню. Фото: Аґнєшка Павловська / Facebook

Експонати вирізняються формою і розмірами: серед них є мініатюрні запальнички і кабінетні, запальнички у формі фотоапарата, пляшки, губної помади, пивної бочівки, плящини горілки, автівки тощо.

Звісно, вогонь можна видобути також за допомогою сірників. Сірникові етикетки з’явилися у 80-х роках XIX століття і відтоді стали носієм інформації, виконуючи одну з трьох функцій: товарної наклейки, мікроплакату з певною пропагандистською, освітньою чи рекламною інформацією або декоративної оздоби.

Особливо цікава частина експозиції — пакувальні та сірникові етикетки. У постійній експозиції музею представлені етикетки та сірникові коробки від зламу XIX-XX століть до наших днів — не тільки з Польщі, а й з Франції, Великої Британії, Росії, США, Індії та Китаю. Різноманітність мотивів і тематики вражає. А ще в музейній крамничці можна придбати сірники в незвичній упаковці.

• Адреса: Mały Rynek 1, Bystrzyca Kłodzka

Музей Лялькових будиночків у Варшаві

Цей незвичайний музей, розташований у самому центрі Старого міста, безумовно, сподобається не тільки дівчатам. У ньому є дві виставки — постійна і тимчасова. У вітринах можна побачити понад 150 повністю облаштованих класичних лялькових будиночків, а також крамниці, школи, лікарні, перукарні та інші заклади.

Ці експонати привезені з усього світу, а найстарішим — понад 200 років. Тут можна знайти будиночки заввишки майже з людину, обставлені не лише меблями, а й побутовою технікою та всілякими дрібницями, як-от їжа на кухні й предмети побуту.

Як читаємо на сторінці музею, перші письмові згадки про ляльковий будиночок датуються 1558 роком, коли герцог Альбрехт V Баварський замовив надзвичайно дорогий подарунок для своєї доньки — мініатюрну домівку. Тоді цей подарунок навряд чи можна було назвати дитячою іграшкою, адже він нагадував коштовну вітрину з вишуканими крихітними копіями різноманітних предметів. На жаль, будинок згорів у пожежі 1674 року.

Музей лялькових будиночків у Варшаві. Фото: muzeumdomkow.pl

Лялькові будиночки були дуже популярні в Німеччині, Англії, Нідерландах та Італії у XVII–XIX століттях. Вони часто являли собою зменшені моделі тогочасних будівель. Проте дозволити собі таку забавку могли одиниці — здебільшого вони з’являлися при дворах багатіїв та аристократії.

З розвитком технологій у ХІХ столітті, особливо завдяки масовому виробництву дерев’яних деталей, лялькові будиночки стали поширеним і доступним предметом. Вони й надалі максимально точно відтворювали зовнішній вигляд оригіналів.

Експоновані в музеї лялькові будиночки згруповані тематично. З-поміж них окрему групу становлять іграшки, що імітують сакральні споруди. Вони були особливо популярні в Європі, зокрема Італії, у XIX – на початку XX століття: слугували для ознайомлення дітей з релігійними обрядами і заохочення їх до духовного життя. Монастирські келії, мініатюрні вівтарі з літургійним посудом та красиво оздоблені каплиці мали пробудити в дітях покликання і заохотити їх вступати у монастирі.

Ігри у весілля, хрещення та похорон знайомили дітей зі значенням важливих життєвих подій та складною темою смерті, яку важко обговорювати напряму. Виставка сакральних іграшок — це ще й унікальна колекція десятків ляльок у рясах та обрядовому одязі, а також фігурок у весільному вбранні з різних культур і релігій.

• Адреса: ul. Podwale 15, Stare Miasto, Warszawa

Музей застережень, зауважень та закликів у Злотому Стоці

Цей музей є частиною золотокопальні у місті Злотий Сток, тому екскурсія не обмежується оглядом експозиції. Як розповів один із працівників, Даміан Ольчик, музей виник майже випадково: «Власниця копальні, пані Ельжбєта Шумська, збирала попереджувальні або заборонні таблички. Колекція сильно розрослася, а на туристичному маршруті шахти було місце з порожніми стінами. Тож Ельжбєті спало на думку просто розвісити там таблички і показувати туристам. Ідея прижилася настільки, що туристи самі почали приносити нові таблички. Так музей розростався».

Щоб відвідати Музей застережень, досить купити квиток на екскурсію в Золоту копальню — гід розповість про це місце і покаже найцікавіші таблички.

Фрагмент експозиції Музею застережень. Джерело: Вікімедіа

Колекція табличок досить велика — налічує близько тисячі штук. Переважно вони пов’язані з правилами охорони праці («Не кидай молоток, перебуваючи на риштуваннях»), але є й інші цікаві написи, наприклад: «Фермере, дай корові, — корова дасть тобі»; «Обмацаний товар належить мацальнику»; «Селянине, не мий яєць перед продажем» — і багато інших з кумедними й своєрідними написами.

• Адреса: ul. Złota 7, Złoty Stok

Музей польської горілки

Унікальний музей розташований в історичній будівлі ректифікаційного заводу на території центру Koneser на варшавській Празі. Тут протягом багатьох років розливали відомі марки польської горілки.

Музей у привабливій та сучасній формі знайомить відвідувачів з процесом виробництва горілки й сировиною, що використовується для її виготовлення. Переступивши поріг музею, відвідувачі бачать інтерактивну виставку, презентації та відеоінсталяції, які розповідають історію розвитку технології виробництва горілки протягом століть, а також багато цікавих фактів про її вплив на польську культуру.

Музей польської горілки. Фото: Адріан Грицук

Відвідувачі також мають змогу роздивитися віртуальну майстерню середньовічного алхіміка, погостювати у шляхетському маєтку і побачити робоче місце винокура. У музеї можна також дізнатися про роль горілки у великій політиці та відкрити секрети професії бармена. Для всіх охочих (повнолітніх) передбачена дегустація.

• Адреса: Plac Konesera 1, Warszawa

Музей незвичних велосипедів і... пияцтва

Здавалося б, велосипеди й пияцтво не мають нічого спільного, проте обидві виставки розташовані на одному майданчику. Юзеф Маєвський, засновник цих приватних музеїв, 1987 року відкрив у селі Ґоломб під Пулавами Музей незвичних велосипедів, а через 20 років вирішив розширити виставку — так з’явився Музей пияцтва. Під час екскурсій він жартує, що це найбільша щільність музеїв на квадратний метр.

Музей незвичних велосипедів. Джерело: Музей незвичних велосипедів

У музеї незвичних велосипедів відвідувачі можуть побачити і навіть особисто випробувати горизонтальні, циркові велосипеди та інші дивовижні винаходи. Діти й молодь найбільше полюбляють кататися на велосипедах-галопедах, а батьки можуть повозити їх у рикшах та інших незвичних транспортних засобах, представлених в експозиції. Тож це ще один музей, в якому можна і треба торкатися експонатів. Пан Юзеф також проводить музейні уроки, присвячені ремонту велосипедів, догляду за ними, їхній історії й екології, адже велосипед — транспортний засіб майбутнього.

Музей пияцтва, має значну колекцію найрізноманітніших пляшок, які — як уже було в інших описаних вище музеях — зазвичай приносили самі відвідувачі. Це фляшки найрізноманітніших форм практично з усього світу.

• Адреса: ul. Puławska 1, Gołąb

Музей Карґуля і Павляка в Любомєжі

— Карґулю, підійди-но до паркана!
— А нащо?
— Підійди, як і я підходжу.

Це один із найпопулярніших кінодіалогів у польській культурі. Історія двох розсварених сусідів розгортається у трьох серіях, і не одна родина впізнала себе у стосунках Карґуля і Павляка. Тож не дивно, що музей, присвячений культовій трилогії режисера Сильвестра Хенцінського («Всі свої», «Тут крутих немає», «Кохай або покинь»), такий популярний.

Музей розташований неподалік любомєзької Площі ринок, яка кілька разів з’являється у фільмі «Всі свої». Він міститься в одній із найстаріших будівель міста — так званому Будинку ткачів, який сам є туристичною цікавинкою. Усередині зібрано колекцію різноманітних пам’яток, пов’язаних із культовою комедією, передусім реквізити зі зйомок фільму, зокрема фрагмент паркана, біля якого сварилися герої, гранату зі знаменитої сцени «суд судом, а справедливість має бути по нашому боці».

Музей Карґуля і Павляка в Любомєжі. Джерело: Вікімедіа

Серед інших унікальних артефактів — контракт із дублером одного з акторів та перша копія фільму «Всі свої», яка відтворювалася на передпрем’єрі 1967 року.

А почалося все з місцевої газети під назвою «Всі свої». «Якось у мене виникла ідея принести до редакції образ святого Антонія, автентичний реквізит з фільму, — розповідає Ядвіґа Сєнюць у спогадах, опублікованих на сторінці музею. — Саме цей образ мій дідусь, Альбін Чекурлян, носив на спині під час зйомок сцени торговиці при любомєзьких аркадах. Оскільки газета називалася “Всі свої”, а реквізит походив з однойменного фільму, образ зайняв почесне місце в нашому приміщенні. Так виникла ідея збирати тут пам’ятні речі, пов’язані з фільмом. І це стало початком нашого музею».

• Адреса: ul. Wacława Kowalskiego 1, Lubomierz

Музей Рогаликів у Познані

Музей рогаликів — осередок познанських традицій і культури. Він розташований у самому серці Познані, на площі Старий ринок із видом на вежу ратуші з козликами.

Це місце для всіх, хто хоче ближче пізнати Познань, її особливості, мову та символи, з акцентом на святомарцінських рогаликах — традиційній випічці, яку відзначають у День святого Марціна 11 листопада. Відвідувачам пропонують інтерактивні презентації, які проходять у камерній невимушеній атмосфері.

Вистава в Музеї рогаликів. Джерело: Музей рогаликів / фейсбук

Музей постав з ініціативи двох друзів — мешканців Познані, які хотіли створити у своєму місті щось унікальне, відмінне від інших туристичних пам’яток. Саме тому в основі діяльності музею — вистави, під час яких розповідають різноманітні історії.

«Ми постаралися зібрати традиційні інструменти, які використовувалися для виготовлення рогаликів, але у нас немає постійної експозиції, — розповідає одна з музейниць. — Перед входом висить дошка з рецептами, знайденими в різних джерелах. Та головне — розповіді майстрів із виготовлення рогаликів».

• Адреса: ul. Klasztorna 23, Poznań

Музей мультфільмів у Жешуві

Музей мультиків на ніч, присвячений однойменній телепередачі (Dobranocki) Від dobranoc (на добраніч); пізніше їх називали wieczorynki від слова wieczór (вечір). — єдине такого роду місце в Польщі: тут зібрано унікальну колекцію, пов’язану з історією польської та зарубіжної дитячої анімації, починаючи з найстаріших мультфільмів, які транслювала перша програма польського телебачення. Музей, офіційно відкритий 2009 року, постав завдяки колекціонеру Войцєху Ямі — на основі переданих ним експонатів.

Ведмежа Вухатик, музейний експонат. Джерело: Вікіпедія

Колекція містить унікальні артефакти, пов’язані зі створенням анімаційних фільмів — ляльки, ескізи, сценарії, розкадрування, — а також різні предмети з повсякденного життя, що представляють казкових персонажів: іграшки, статуетки, кераміку, марки, монети, вимпели, значки, бірки та косметику, упаковки солодощів, слайди, фільми на бобінах, касетах та дисках. Тут можна зустріти Рекса, Ведмедика Вухатика, Болека та Лелека, смурфиків, бджілку Маю, Вовка та Зайця та інших персонажів.

Передача Dobranocki з самого початку існування була страшенно популярна. Її показували о 19:00, а тривала вона зазвичай близько 10 хвилин. Чекали на неї з величезним нетерпінням, адже це була одна з небагатьох дитячих передач. Першою програмою в серії Dobranocki була Яцек і Агатка, її прем’єра відбулася 2 жовтня 1962 року. Востаннє програму «Мультики на ніч» показали 30 серпня 2013 — тоді глядачі дивилися британську «Свинку Пеппу».

• Адрес: ul. Mickiewicza 13, Rzeszów

Переклала Наталка Римська