Журнал BBC History визнав Марію Склодовську-Кюрі найвпливовішою жінкою світу. Наукова діяльність польської дослідниці відкрила нові шляхи вченим, які вивчали радіоактивність елементів. Вона була предтечею радіохімії — галузі медицини, що займається лікуванням раку. Вона двічі була вшанована Нобелівською премією — це єдиний випадок, коли одна людина отримала премію за досягнення в галузі двох природничих наук. Вона стала першою жінкою-професоркою Сорбонни, а також отримала кілька почесних докторських ступенів. Багато кому відомі її наукові досягнення, однак мало хто замислювався над тим, скільки праці вченій довелося вкласти і скільки подолати перешкод, щоб цього досягти.
Марія Склодовська-Кюрі з президентом Польщі Станіславом Войцєховським, 1925. Джерело: Національний цифровий архів ПольщіДитинство
Марія народилася 1867 року в Варшаві, в інтелігентній родині педагогів. Її мати Броніслава керувала школою для дівчаток, а батько Владислав був директором гімназії. Саме він піклувався про освіту доньки та інших чотирьох дітей. Такий розподіл батьківських обов’язків був необхідний, адже спілкування з матір’ю, незважаючи на теплі почуття, обмежувала хвороба: туберкульоз забрав її, коли Марії було 12. А кілька років до того від тифу померла сестра Зоф’я. Родинні нещастя призвели не тільки до відчуття порожнечі, а й до фінансових проблем.
З перших років життя Марія виявляла потяг до навчання. Почала читати в чотирилітньому віці. Крім того, дівчинка мала чудову пам’ять, що сприяло у вивченні мов. Вона знала їх аж п’ять: польську, російську, англійську, німецьку та французьку. Також Марія цікавилася літературою й історією. Однак саме точним наукам вона присвятила своє життя дослідниці. Вочевидь, почалося все із зацікавлення батьківським кабінетом, де були різні навчальні матеріали випускника політехніки, а також спеціалізована література. Ця дитяча допитливість збереглася і в дорослому житті Марії.
Науковець у своїй лабораторії — не тільки технік: це дитина, задивлена в явища природи, що захоплюють, мов чарівна казка.
Якби не її рішучість, вона, ймовірно, не могла б стверджувати це з власного досвіду. Закінчивши у 16 років гімназію, Марія здобула найвищий можливий рівень освіти для жінок на тодішніх польських землях.
Самопожертва заради інших
Юна Марія, втомлена навчанням (вона займалася по кільканадцять годин щодня), рік відпочивала в родичів у селі. Після повернення у Варшаву почала давати приватні уроки і з сестрою Броніславою записалася в таємний нелегальний Летючий університет. Незвичний навчальний заклад, серед викладачів і студентів якого було чимало видатних постатей, постав на польській території, підвладній Росії, у середині 1880-х років. Це була школа без постійного місця проведення лекцій. Завдяки частій зміні розташування вдавалося уникнути контролю й переслідувань з боку царської влади.
Таємне навчання було виходом із ситуації, коли поляки не могли вивчати свою історію та культуру й повною мірою користуватися польською мовою; а для жінок це взагалі була єдина можливість здобути освіту, вищу ніж гімназійна.
Марія Склодовська-Кюрі з сестрою Броніславою, 1886. Джерело: ВікіпедіяПідпільного навчання сестрам було замало. Склодовські планували навчатися у паризькій Сорбонні, де жінкам уже дозволили здобувати вищу освіту. Через фінансові обмеження дівчата не могли поїхати разом. Тому молодша Марія поступилася місцем Броніславі, яку пообіцяла підтримувати фінансово, а та, коли закінчить омріяну медичну школу, запросить молодшу сестру до Парижа.
Майбутня дослідниця знайшла добре оплачувану роботу гувернанткою в заможній родині Журавських, у сільській місцевості, досить далеко від Варшави. Однак, незважаючи на гарне ставлення роботодавців, вона змушена було звільнитися, адже закохалася в Казімєжа, сина господарів, а він відповідав їй взаємністю Казімєж Журавський — згодом видатний математик, певний час був ректором Яґеллонського університету. Батьки хлопця не хотіли такого шлюбу, тож найкращим рішення для Марії було відмовитися від роботи. Вона залишила Журавських, коли батько знайшов кращу роботу і зміг взяти на себе її зобов’язання щодо фінансової допомоги сестрі. Марія повернулася у Варшаву. Вона обіцяла батькові допомагати з молодшими братом та сестрою, тож, незважаючи на запрошення Броніслави, знову відклала свій переїзд у Париж.
Важкий початок
Доля почала усміхатися Марії завдяки її кузенові Юзефу Єжи Буґуському, фізику й хіміку, який згодом став професором Варшавського університету. На межі 1880-1890-х він очолив лабораторію Музею промисловості та сільського господарства і дозволив Марії користуватися обладнанням й навчатися лабораторних методик. Склодовська згадувала свої перші спроби:
Я намагалася проводити різні експерименти, описані в підручниках з фізики та хімії. Часом мене окрилював невеликий успіх. А іноді я впадала в глибокий відчай через нещасні випадки й помилки, які виникали через мою недосвідченість. Але загалом я знала: прогрес не приходить швидко й легко; ті перші спроби тільки укріпили мою любов до експериментальних досліджень.
Саме ці експерименти навчили її основ аналітичної роботи й сприяли пізнішим відкриттям, що принесли Нобелівські премії.
Мороз і погане харчування
Після пригод у лабораторії Марія вирішила поїхати в Париж на чергове запрошення сестри Броні. У чотириденну подорож вона відправилася найдешевшим потягом. Із собою взяла одяг, їжу, матрац та невеликий столик. У листопаді 1891 року Склодовська почала навчання у Сорбонні.
Кімнату в сестри займала недовго. Там було затишно, але надто голосно. Тож вона вирішила винайняти невеличке приміщення на горищі, де могла присвятити себе навчанню в тиші… й на сильному морозі. Говорили, що температура в одній із орендованих кімнат була така низька, що замерзала вода в мисці. Тому взимку більшість часу Марія проводила в бібліотеці. Вона не піклувалася не лише про житлові умови, а й про харчування.
Цілими тижнями харчується чаєм і хлібом з маленьким шматочком масла, часом відвідує молочника, аби купити два яйця, або купує шматочок шоколаду, трохи фруктів, редиску.
Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, Марія не погоджувалася на вмовляння сестри повернутися жити до неї. І попри всі незручності отримувала нові дипломи. Спочатку ліценціат із фізики, потім стипендія варшавського фонду імені Алєксандровичів, а ще закінчила математичний факультет. Що цікаво, вона повернула стипендію, відклавши трохи заощаджень, щоб допомогти іншим студентам. Пізніше склала екзамен на посаду викладача, тож уже могла вести заняття у жіночих школах.
Перше переломне відкриття
Спочатку Марія вивчала магнітні властивості металів. Тоді ж познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — П’єром Кюрі, старшим за неї на сім років. Вони швидко знайшли спільні теми. А ще він навчив Марію користуватися апаратом, за допомогою якого вона згодом вивчала випромінювання елементів.
Марія Склодовська-Кюрі з чоловіком П’єром Кюрі, 1895. Джерело: ВікіпедіяНезважаючи на всі можливості, які давало життя в Парижі, Марія Склодовська хотіла повернутися в Польщу і продовжувати наукову кар’єру. Вона поїхала на батьківщину і намагалася влаштуватися на роботу в Яґеллонський університет, щоб там писати кандидатську дисертацію, але жодна лабораторія не хотіла її прийняти.
Тоді Марія повернулася в Париж і прийняла пропозицію руки та серця П’єра Кюрі, який і раніше запевняв її у своїх почуттях.
1895 року Марія та П’єр одружилися. Зі скромної церемонії вони поїхали у весільну подорож велосипедами, які були шлюбним подарунком. Невдовзі в них народилася донька Ірен, друга у світі (після самої Марії) жінка-лауреатка Нобелівської премії з хімії.
Темою випромінювання, якій присвятив себе і П’єр, Марія зацікавилася після відкриття Анрі Беккереля, який вивчав уран та його сполуки.
На думку вченого, вони випромінюють радіацію, яка пронизує предмети та засвічує фотоплівку. Роботи Марії над цією темою стали підставою не лише для здобуття ступеня доктора наук, але й Нобелівської премії, яку вона отримала 1903 року разом з чоловіком та згаданим вище французьким науковцем. Через рік у П’єра й Марії народилася донька Ева — активістка у боротьбі за мир, піаністка, а згодом біографка матері.
Хімічні сполуки приховують ще щось
При вимірюванні радіоактивності мінералу з великим вмістом урану виявилося, що його випромінювання набагато сильніше, ніж матеріалу, штучно отриманого в лабораторії. Це обумовлювалося тим, що в мінералі був інший, досі невідомий елемент. Марія коментувала це так:
Гадаємо, субстанція, яку ми отримали з уранової смоли, містить ще якийсь неописаний метал. Якщо його існування підтвердиться, пропонуємо назвати його «полонієм», на честь країни, з якої походить один із нас.
Там і справді був новий елемент, який, як і обіцяли, назвали на честь Польщі. Нове проривне відкриття відбулося через чотири місяці. Оголосили відкриття ще одного радіоактивного елемента — радію. Дослідження обох елементів були належно оцінені, й 1911 року Марія Склодовська-Кюрі отримала другу Нобелівську премію. Цього разу П’єр не радів із нею, бо кількома роками раніше загинув під колесами екіпажу.
Успіхи й поразки
Марія Склодовська-Кюрі була шанованою дослідницею. Вона здобула не тільки дві Нобелівські премії, а й почесні докторські ступені та очолила кафедру фізики, якою мав керувати її чоловік.
Марія Склодовська-Кюрі, 1925. Джерело: ВікіпедіяУтім, незважаючи на заслуги, як жінка, а ще емігрантка вона не мала належного визнання зі сторони частини вчених — членів Французької академії наук, куди пропонувала свою кандидатуру.
Попри перешкоди в «чоловічому світі» Марія ініціювала будівництво Інституту радію в Парижі, де сама почала працювати. Також не слід забувати, що під час Першої світової війни вона організувала санітарні автомобілі, які робили рентген просто на полі бою. Вчена підтримала розвиток польської науки — на зібрані гроші придбала грам радію для Інституту радію в Варшаві. Зі своєї Нобелівської премії не купили собі навіть сукні чи капелюшка. Частину грошей віддала сестрі й друзям. Марія тільки зробила невеличкий ремонт у квартирі, а решту поклала на депозит. Вона померла 1934 року від лейкемії, яка була наслідком тривалого випромінювання. Впродовж усього життя була дуже скромна.
Підсумком життя вченої можуть бути її ж слова:
Годі сподіватися навернути світ на кращий шлях, якщо не спрямувати на нього окрему особистість. Тому кожен має працювати над самовдосконаленням, усвідомлюючи власну відповідальність за те, що відбувається у світі, і розуміючи, що прямий обов’язок кожного з нас — допомагати тим, кому ми можемо бути особливо корисні.
Переклала Ірена Шевченко
