Журнал BBC History визнав Марію Склодовську-Кюрі найвпливовішою жінкою світу. Наукова діяльність польської дослідниці відкрила нові шляхи вченим , які вивчали радіоактивність елементів. Вона була предтечею радіохімії — галузі медицини, що займається лікуванням раку. Вона двічі була вшанована Нобелівською премією — це єдиний випадок, коли одна людина отримала премію за досягнення в галузі двох природничих наук. Вона стала першою жінкою-професоркою Сорбонни, а також отримала кілька почесних докторських ступенів. Багато кому відомі її наукові досягнення, однак мало хто замислювався над тим, скільки праці вченій довелося вкласти і скільки подолати перешкод, щоб цього досягти.
Марія Склодовська-Кюрі з президентом Польщі Станіславом Войцєховським , 1925. Джерело: Національний цифровий архів ПольщіДитинство
Марія народилася 1867 року в Варшаві , в інтелігентній родині педагогів. Її мати Броніслава керувала школою для дівчаток, а батько Владислав був директором гімназії. Саме він піклувався про освіту доньки та інших чотирьох дітей. Такий розподіл батьківських обов’язків був необхідний, адже спілкування з матір’ю, незважаючи на теплі почуття, обмежувала хвороба: туберкульоз забрав її, коли Марії було 12. А кілька років до того від тифу померла сестра Зоф’я. Родинні нещастя призвели не тільки до відчуття порожнечі , а й до фінансових проблем.
З перших років життя Марія виявляла потяг до навчання. Почала читати в чотирилітньому віці. Крім того , дівчинка мала чудову пам’ять, що сприяло у вивченні мов. Вона знала їх аж п’ять: польську, російську, англійську, німецьку та французьку. Також Марія цікавилася літературою й історією. Однак саме точним наукам вона присвятила своє життя дослідниці. Вочевидь, почалося все із зацікавлення батьківським кабінетом, де були різні навчальні матеріали випускника політехніки, а також спеціалізована література. Ця дитяча допитливість збереглася і в дорослому житті Марії.
Науковець у своїй лабораторії — не тільки технік: це дитина , задивлена в явища природи, що захоплюють, мов чарівна казка.
Якби не її рішучість , вона, ймовірно, не могла б стверджувати це з власного досвіду. Закінчивши у 16 років гімназію, Марія здобула найвищий можливий рівень освіти для жінок на тодішніх польських землях.
Самопожертва заради інших
Юна Марія , втомлена навчанням (вона займалася по кільканадцять годин щодня), рік відпочивала в родичів у селі. Після повернення у Варшаву почала давати приватні уроки і з сестрою Броніславою записалася в таємний нелегальний Летючий університет. Незвичний навчальний заклад, серед викладачів і студентів якого було чимало видатних постатей, постав на польській території, підвладній Росії, у середині 1880-х років. Це була школа без постійного місця проведення лекцій. Завдяки частій зміні розташування вдавалося уникнути контролю й переслідувань з боку царської влади.
Таємне навчання було виходом із ситуації , коли поляки не могли вивчати свою історію та культуру й повною мірою користуватися польською мовою; а для жінок це взагалі була єдина можливість здобути освіту, вищу ніж гімназійна.
Марія Склодовська-Кюрі з сестрою Броніславою , 1886. Джерело: ВікіпедіяПідпільного навчання сестрам було замало. Склодовські планували навчатися у паризькій Сорбонні , де жінкам уже дозволили здобувати вищу освіту. Через фінансові обмеження дівчата не могли поїхати разом. Тому молодша Марія поступилася місцем Броніславі, яку пообіцяла підтримувати фінансово, а та, коли закінчить омріяну медичну школу, запросить молодшу сестру до Парижа.
Майбутня дослідниця знайшла добре оплачувану роботу гувернанткою в заможній родині Журавських , у сільській місцевості, досить далеко від Варшави. Однак, незважаючи на гарне ставлення роботодавців, вона змушена було звільнитися, адже закохалася в Казімєжа, сина господарів, а він відповідав їй взаємністю Казімєж Журавський — згодом видатний математик, певний час був ректором Яґеллонського університету. Батьки хлопця не хотіли такого шлюбу , тож найкращим рішення для Марії було відмовитися від роботи. Вона залишила Журавських, коли батько знайшов кращу роботу і зміг взяти на себе її зобов’язання щодо фінансової допомоги сестрі. Марія повернулася у Варшаву. Вона обіцяла батькові допомагати з молодшими братом та сестрою, тож, незважаючи на запрошення Броніслави, знову відклала свій переїзд у Париж.
Важкий початок
Доля почала усміхатися Марії завдяки її кузенові Юзефу Єжи Буґуському , фізику й хіміку, який згодом став професором Варшавського університету. На межі 1880-1890-х він очолив лабораторію Музею промисловості та сільського господарства і дозволив Марії користуватися обладнанням й навчатися лабораторних методик. Склодовська згадувала свої перші спроби:
Я намагалася проводити різні експерименти , описані в підручниках з фізики та хімії. Часом мене окрилював невеликий успіх. А іноді я впадала в глибокий відчай через нещасні випадки й помилки, які виникали через мою недосвідченість. Але загалом я знала: прогрес не приходить швидко й легко; ті перші спроби тільки укріпили мою любов до експериментальних досліджень.
Саме ці експерименти навчили її основ аналітичної роботи й сприяли пізнішим відкриттям , що принесли Нобелівські премії.
Мороз і погане харчування
Після пригод у лабораторії Марія вирішила поїхати в Париж на чергове запрошення сестри Броні. У чотириденну подорож вона відправилася найдешевшим потягом. Із собою взяла одяг , їжу, матрац та невеликий столик. У листопаді 1891 року Склодовська почала навчання у Сорбонні.
Кімнату в сестри займала недовго. Там було затишно , але надто голосно. Тож вона вирішила винайняти невеличке приміщення на горищі, де могла присвятити себе навчанню в тиші… й на сильному морозі. Говорили, що температура в одній із орендованих кімнат була така низька, що замерзала вода в мисці. Тому взимку більшість часу Марія проводила в бібліотеці. Вона не піклувалася не лише про житлові умови, а й про харчування.
Цілими тижнями харчується чаєм і хлібом з маленьким шматочком масла , часом відвідує молочника, аби купити два яйця, або купує шматочок шоколаду, трохи фруктів, редиску.
Незважаючи на проблеми зі здоров’ям , Марія не погоджувалася на вмовляння сестри повернутися жити до неї. І попри всі незручності отримувала нові дипломи. Спочатку ліценціат із фізики, потім стипендія варшавського фонду імені Алєксандровичів, а ще закінчила математичний факультет. Що цікаво, вона повернула стипендію, відклавши трохи заощаджень, щоб допомогти іншим студентам. Пізніше склала екзамен на посаду викладача, тож уже могла вести заняття у жіночих школах.
Перше переломне відкриття
Спочатку Марія вивчала магнітні властивості металів. Тоді ж познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — П’єром Кюрі , старшим за неї на сім років. Вони швидко знайшли спільні теми. А ще він навчив Марію користуватися апаратом, за допомогою якого вона згодом вивчала випромінювання елементів.
Марія Склодовська-Кюрі з чоловіком П’єром Кюрі , 1895. Джерело: ВікіпедіяНезважаючи на всі можливості , які давало життя в Парижі, Марія Склодовська хотіла повернутися в Польщу і продовжувати наукову кар’єру. Вона поїхала на батьківщину і намагалася влаштуватися на роботу в Яґеллонський університет , щоб там писати кандидатську дисертацію, але жодна лабораторія не хотіла її прийняти.
Тоді Марія повернулася в Париж і прийняла пропозицію руки та серця П’єра Кюрі , який і раніше запевняв її у своїх почуттях.
1895 року Марія та П’єр одружилися. Зі скромної церемонії вони поїхали у весільну подорож велосипедами , які були шлюбним подарунком. Невдовзі в них народилася донька Ірен, друга у світі (після самої Марії) жінка-лауреатка Нобелівської премії з хімії.
Темою випромінювання , якій присвятив себе і П’єр, Марія зацікавилася після відкриття Анрі Беккереля, який вивчав уран та його сполуки.
На думку вченого , вони випромінюють радіацію, яка пронизує предмети та засвічує фотоплівку. Роботи Марії над цією темою стали підставою не лише для здобуття ступеня доктора наук, але й Нобелівської премії, яку вона отримала 1903 року разом з чоловіком та згаданим вище французьким науковцем. Через рік у П’єра й Марії народилася донька Ева — активістка у боротьбі за мир, піаністка, а згодом біографка матері.
Хімічні сполуки приховують ще щось
При вимірюванні радіоактивності мінералу з великим вмістом урану виявилося , що його випромінювання набагато сильніше, ніж матеріалу, штучно отриманого в лабораторії. Це обумовлювалося тим, що в мінералі був інший, досі невідомий елемент. Марія коментувала це так:
Гадаємо , субстанція, яку ми отримали з уранової смоли, містить ще якийсь неописаний метал. Якщо його існування підтвердиться, пропонуємо назвати його «полонієм», на честь країни, з якої походить один із нас.
Там і справді був новий елемент , який, як і обіцяли, назвали на честь Польщі. Нове проривне відкриття відбулося через чотири місяці. Оголосили відкриття ще одного радіоактивного елемента — радію. Дослідження обох елементів були належно оцінені, й 1911 року Марія Склодовська-Кюрі отримала другу Нобелівську премію. Цього разу П’єр не радів із нею, бо кількома роками раніше загинув під колесами екіпажу.
Успіхи й поразки
Марія Склодовська-Кюрі була шанованою дослідницею. Вона здобула не тільки дві Нобелівські премії , а й почесні докторські ступені та очолила кафедру фізики, якою мав керувати її чоловік.
Марія Склодовська-Кюрі , 1925. Джерело: ВікіпедіяУтім , незважаючи на заслуги, як жінка, а ще емігрантка вона не мала належного визнання зі сторони частини вчених — членів Французької академії наук, куди пропонувала свою кандидатуру.
Попри перешкоди в «чоловічому світі» Марія ініціювала будівництво Інституту радію в Парижі , де сама почала працювати. Також не слід забувати, що під час Першої світової війни вона організувала санітарні автомобілі, які робили рентген просто на полі бою. Вчена підтримала розвиток польської науки — на зібрані гроші придбала грам радію для Інституту радію в Варшаві. Зі своєї Нобелівської премії не купили собі навіть сукні чи капелюшка. Частину грошей віддала сестрі й друзям. Марія тільки зробила невеличкий ремонт у квартирі, а решту поклала на депозит. Вона померла 1934 року від лейкемії, яка була наслідком тривалого випромінювання. Впродовж усього життя була дуже скромна.
Підсумком життя вченої можуть бути її ж слова:
Годі сподіватися навернути світ на кращий шлях , якщо не спрямувати на нього окрему особистість. Тому кожен має працювати над самовдосконаленням, усвідомлюючи власну відповідальність за те, що відбувається у світі, і розуміючи, що прямий обов’язок кожного з нас — допомагати тим, кому ми можемо бути особливо корисні.
Переклала Ірена Шевченко
