Трішки історії
Своєю назвою Казімєж завдячує імені благодійника: наприкінці XII століття князь Казімєж Справедливий передав монахиням-норбертинкам розташоване на пагорбі поселення Вєтшна Ґура (себто Вітряна Гора), яке раніше належало ордену бенедиктинців. Сестри перейменували поселення на честь князя. Найраніша документальна згадка про Казімєж датується 1249 роком.
За легендою, місто заснував Казимир Великий і збудував у ньому укріплений замок. Так-так, саме про цього короля на уроках історії в польських школах кажуть, що він застав Польщу дерев’яною, а залишив мурованою. Міські права, як і традиційне планування (з Ринковою площею й вулицями, які ведуть до неї) датуються початком XV століття.
Розташування Казімєжа на на березі Віслі сприяло його жвавому розвитку. Невдовзі місто перетворилося на важливий торговий центр, адже річкою переправляли зерно на північ країни.
В історії Казімежа, як і в історії всієї Польщі, поперемінно траплялися то війни, то перемир’я. Так періоду процвітання поклало край нашестя шведської армії, яка спалила не лише будинки, а й гордість міста — замок. Подальші війни і епідемії аж ніяк не не сприяли розвитку Казімєжа, а коли почалися поділи Польщі, то в місті на березі Вісли надовго занепала торгівля.

Знову про Казімеж заговорять лише у XIX столітті — тут відбулися бої Листопадового повстання. А незабаром місто втратило магдебурзьке право і перетворилося на курорт. У ньому з’явилося чимало пансіонатів та вілл для відпочивальників.
Казімеж також рекламували як місце цікавих екскурсій. Мальовничість міста та його околиць описав у своєму путівнику «Маршрути країною» Алєксандер Яновський, співзасновник Польського краєзнавчого товариства. 1927 року Казімєж Дольний знову отримав статус міста.
1940 року німці створили тут ґетто для єврейського населення і запроторили туди близько 2 000 людей. Ґетто проіснувало два роки, а ще через два містечко звільнили.
Після руйнувань Другої світової війни Казімєж відбудували значною мірою завдяки зусиллям архітектора Кароля Сіцінського. Сьогодні це архітектурно-природний комплекс зі збереженим історичним плануванням міста, що колись було торговим центром на віслянському шляху.
Що відвідати?
Казімєжом варто прогулюватися пішки. Вулички, старовинні кам’яниці, криниці, пам’ятники… Містечко невелике, тож його можна обійти за кілька годин. Але в ньому стільки всього цікавого, що навіть за кілька днів можна не встигнути оглянути все.
Почнімо з центральної площі Ринок, що існує ще з середньовічних часів і досі залишається серцем міста. Вона розташована дуже близько від автовокзалу (залізничного в місті немає) і вся вимощена бруківкою. Звичайно, кам’яниці, які ми побачимо на площі Ринок, — вже повоєнні, але кожна з них унікальна. У цих будинках розміщені численні ресторани і кав’ярні, біля однієї з яких стоїть невеличкий пам’ятник собаці.

Цей бронзовий песик, що аж блистить від погладжування «на щастя», оповитий численними легендами. Наприклад, про собаку, яка їхала автостопом, щоб дістатися до міста, або яка переплила сюди через Віслу з міста, що лежить на протилежному березі. Зрештою, як можна прочитати на сайті kazimierzdolny.pl, собака, образ якого втілений у пам’ятнику, колись жив на вуличках Казімєжа, називався Вернікс і був улюбленцем містян і гостей міста.
У Казімєжі завжди було багато собак, особливо під час ярмарків, але саме Верніксу пощастило знайти товариша — ним став художник Збіґнєв Щепанек. А скульптуру створив казімєжський майстер Боґдан Марковський, який говорив, що дуже точно відтворив свого чотирилапого друга: «У нього саме така голова і тулуб. Єдина відмінність у тому, що скульптура трішки більша за оригінал». Пам’ятник встановили 2000 року і він став першою в Польщі скульптурою дворового пса. Від місцевих екскурсоводів можна почути найрізноманітніші історії про цього собаку, але це лише легенди. Зате правдою є те, що поруч з пам’ятником відкрився кебаб «Під псом».
Символом Казімєжа Дольного є криниці. Дві з них ми побачимо вже на площі Ринок. Та, що більша, — красива, крита ґонтом — з’явилася тут у XIX століття. За міською легендою, той, хто поп’є з цієї криниці воду, потім часто повертатиметься до Казімєжа. Друга криниця менша за розмірами, однак схожа на першу. Криниць у місті ще багато, тож варто уважно розглядатися по сторонах.

Важко не помітити, кільки у місті красивих старовинних кам’яниць. Серед найцікавіших — Дім братів Пшибилів, а з тих, які розташовані на Ринку — Під святим Миколаєм і Під святим Кшиштофом. Варто також побачити Ґданську кам’яницю, зведену в бароковому стилі, Білий дім (на вулиці Сенаторській) і Целєйовську кам’яницю, в якій розташована одна з філій Надвіслянського музею. Важко перелічити всі цікаві споруди, але напевно кожен зверне увагу на щось своє.
У місті, заснованому монахами, звісно, чимало костелів і монастирів. Серед них варто відзначити парафіяльний костел святого Івана Хрестителя і храм святого Варфоломія, датований XVI століттям. У ньому знаходиться один із найстаріших у Польщі органів із модрини, виготовлений 1620 року. Варто зупинитися і біля придорожної каплиці зі Скорботним Христом, збудованої 1588 року неподалік так званої Люблінської брами, а ще — оглянути монастир Отців францисканців.

У Казімєжі є й кам’яна синагога XVIII століття, збудована з місцевого вапняку, і єврейське кладовище XIX століття. Вхід на його територію — пролом у стіні-пам’ятнику, яка викладена вцілілими надгробками. Така символіка асоціюється зі Стіною плачу в Єрусалимі. По ту сторону стіни видно заросле кладовище.
На початку Другої світової війни єврейський цвинтар знищили. Німці наказали євреям власноруч викопати з землі надгробні камені та мацеви, а згодом вимостити ними територію навколо в’язниці та штабу ґестапо.
Згідно з початковим планом, камені мали відшліфувати — тобто безповоротно знищити. Однак казімєзький митець Антоній Міхаляк запропонував замість цього укладати їх написами вниз, стверджуючи, що так робота просуватиметься швидше. Німці погодилися, завдяки чому, коли настали кращі часи, надгробки витягнули й створили з них «Стіну плачу». Проте це відбулося лише у 80-х роках. Лапідарій, спроєктований Тадеушем Авґустинеком, збудували 1986 року.
Неподалоік цвинтаря є гора Трьох хрестів, з якої відкривається мальовничий краєвид на місто. Самі хрести встановили на знак подяки за зцілення мешканців під час епідемії холери ще у XVIII столітті. Неподалік видно руїни замку, а ще за кількасот метрів — старовинну вежу.
У Казімєжі є й старі зерносховища, які залишилися з часів, коли місто жило з торгівлі збіжжям, а також дерев’яні ятки і будинки XVIII–XIX століть.
1994 року історичний комплекс Казімєжа отримав статус історичної пам’ятки.

Місто культури
Казімєж Дольний — дивовижне місце, анклав культури, мистецтва і творчого життя. Тут діє багато музеїв, які формально є філіями Надвіслянського музею, проте їхня тематика дуже різноманітна.
Наприклад, тут діє Літературний музей у красивій дерев’яній віллі «Під вивіркою», Музейна мануфактура, де можна взяти участь у майстер-класах старовинних ремесел. Серед інших цікавих пунктів на мапі — Музей давніх слов’ян, Музей ювелірного мистецтва і Природничий музей. Інформацію про них можна знайти на сайті Надвіслянського музею в Казімєжі.
Безумовно, Казімєж також можна назвати містом кінофестивалів. Мабуть, найвідоміший із них — кінофестиваль, який з 1995 по 2004 рік був відомий як Літо фільмів у Казімєжі, а з 2007-го проходять як Фестиваль кіно та мистецтва «Два береги». Він приваблює любителів кіно з усіх куточків країни, а оскільки у місто приїжджають творці фільмів і вся кіноспільнота, у містян і гостей є унікальна можливість відвідати не лише кінопокази, а й зустрічі з відомими акторами и режисерами.

Проте найстаріший фестиваль у Казімєжі — Фестиваль народних ансамблів і виконавців, який проводиться з 1966 року і супроводжується Ярмарком народного мистецтва.
А про багату єврейську історію містечка нагадує Клезмерський фестиваль і Pardes Festival — Зустрічі з єврейською культурою. Крім того, в місті проводять Казімєжський органний фестиваль і багатожанровий музичний «Казімєрнікейшн». Але й це ще не все, адже щовересня тут можна потрапити на авіаційний фестиваль «Крила над Казімєжем».
Краса природи
Вперше я поїхала до Казімєжа ще в студентські роки. Метою наших викладачів зі спеціальності «охорона навколишнього середовища» були не історичні пам’ятки. Нам хотіли показати місцеві яри та виноградники. Таких виноградників довкола Казімєжа Дольного кілька, і в них виготовляють польське вино.

Місць, де кліматичні умови сприяють вирощуванню винограду, який згодом можна зібрати і перетворювати на вино, в Польщі небагато, але околиці Казімєжа цим славляться. У сонячний день можна уявити собі, що ти в Тоскані, — такі мальовничі довкола краєвиди. Ці виноградники є приватною власністю, але, наскільки мені відомо, іноді можна домовитися про екскурсії і навіть дегустацію місцевого вина.
Яри — це своєрідні глибокі, сухі долини, які періодично обезводнюються. Вони не надто глибокі, крутосхилі і з плоским дном. Навколо Казімєжа Дольного є аж шість таких місць — як можна прочитати на сайті міста, це найбільша концентрація ярів у Європі! Найвідоміші — Норовий діл і Кореневий діл, улюблений живописний сюжет казімєзьких пейзажистів, який розташований приблизно за 2,5 кілометра.
1979 року неподалік міста створили Казімєзький ландшафтний парк, який займається охороною цих важливих природних і туристичних об’єктів. Нещодавно, після консультацій з представниками місцевих громад, місцевого самоврядування і туристами з’явився проєкт «Збережімо лесові яри». Лес (нім. Löss, Löß — «крихкий, сипкий») — континентальна ґрунтоутворювальна гірська осадова порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору. Його автори закликають ставитися з повагою і турботою до цих незвичних місць. Відвідати ці природні пам’ятки, безумовно, потрібно.
І звичайно, не варто забувати про набережну — в гарну погоду туристів приваблює Вісла та її береги. Тут приємно просто посидіти або вирушити в рейс річкою, звідки можна глянути на місто з іншого ракурсу, а заодно побачити нові пам’ятки: живописні каменоломні, Мєнцмєж (старе поселення сплавників) і природний заповідник — Коров’ячий острів. А можна також відправитися в цікаве селище Яновець... Але це вже тема для іншої статті.
Джерела:
Urząd Miasta w Kazimierzu Dolnym
Kazimierski Park Krajobrazowy — Zespół Lubelskich Parków Krajobrazowych
Kazimierz Dolny
Kraina Lessowych Wąwozów
Muzeum Nadwiślańskie w Kazimierzu Dolnym
Перекладачка Наталка Римська, редакторка Наталя Ткачик