Близько 60 % українських біженців у Польщі (здебільшого це жінки) мають вищу або незакінчену вищу освіту, однак переважна їх більшість не працює за спеціальністю. Однією з причин такої ситуації (до речі, типової для багатьох країн) є мовний бар’єр — саме через недостатнє знання польської мови іммігрант часто не може працевлаштуватися на висококваліфіковану роботу.
Та все ж упродовж перших місяців повномасштабної війни 2/3 українських біженців у Польщі знайшло роботу — це один із найвищих показників професійної активізації біженців у історії.
Українці здебільшого працюють у сфері послуг: приблизно 30 % — в готельній та гастрономічній індустріях, 14 % — у промисловості, 11 % — у торгівлі, 1 % — в ІТ та сфері охорони здоров’я.
Ми поцікавилися в адміністраціях воєводств та Управлінні в справах іноземців, скільки вони видали так званих blue card, себто документів, потрібних іноземцям для того, щоб влаштуватися на висококваліфіковану роботу. Zezwolenie na pobyt czasowy w celu wykonywania pracy w zawodzie wymagającym wysokich kwalifikacji. Виявляється, такі дозволи становлять менше ніж 5 % від усіх дозволів на роботу.
Просте питання — складна методологія відповіді
Досліджувати вплив імміграції на зайнятість польських працівників дуже складно щонайменше з двох причин. По-перше, іммігранти живуть переважно в місцях, які характеризуються жвавим економічним розвитком, низьким рівнем безробіття та добрими перспективами заробітку. Водночас присутність чималої кількості іммігрантів впливає на місцевий рівень безробіття та розвиток економіки. По-друге, ми не знаємо, як ті чи інші регіони розвивалися б без участі іммігрантів. Тому не існує базового сценарію. Імміграція впливає як на попит, так і на пропозицію на ринку праці.
З одного боку, більша кількість людей означає більше робочих рук, що може призвести до жорсткішої конкуренції за вакансії. З іншого боку, іммігранти — також споживачі: вони роблять покупки, ходять у перукарню, користуються іншими послугами. А більший попит на товари та послуги означає більший попит на працівників і може призвести до появи нових вакансій.
Попри заплутаність ситуації існують певні методи визначення впливу імміграції на безробіття, особливо якщо наплив іммігрантів великий і раптовий, як це було у випадку масового приїзду біженців, спричиненого повномасштабною російською агресією в Україні.
То українці не відбирають у поляків роботу?
Один із таких методів полягає в тому, що спершу визначають групу дослідження та контрольну групу, відтак аналізують і порівнюють зміни в них за конкретний проміжок часу. Групу дослідження становлять повіти, в яких відсоток біженців вищий за середній, а контрольну групу — повіти, в яких відсоток біженців нижчий за середній.
Спершу погляньмо на дані до повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Різниця в рівні безробіття між повітами з високим і низьким відсотком мігрантів (тобто вищим та нижчим за середній показник) з 2015 року є від’ємною. Це означає, що мігранти зважилися оселитися в повітах, де рівень безробіття нижчий від середнього по країні. І в цьому немає нічого дивного, зважаючи на те, що низький рівень безробіття зазвичай пов’язаний із кращими перспективами на ринку праці. З 2015 року ця різниця зменшується — повіти з високим рівнем безробіття наздоганяють повіти з низьким.
Нічого не свідчить про те, що наплив біженців з України після лютого 2022 року призвів до збільшення безробіття в Польщі, отже, найімовірніше, біженці заповнили прогалини на польському ринку праці.
Суттєво зменшилася і різниця в рівні безробіття за три місяці до початку повномасштабного вторгнення. Тобто в повітах, які прийняли багато біженців після початку повномасштабної війни, значно знизився рівень безробіття безпосередньо перед війною. Це явище, ймовірно, можна пояснити виїздом із Польщі професійно активних українців (переважно чоловіків) з метою підготувати свої сім’ї до можливого початку російської агресії. Виїзд професійно активних українців міг створити прогалину в деяких сферах економіки, яку й заповнили польські працівники. Таким чином зменшився рівень безробіття.
Через заборону виїзду чоловіків з України зараз на польському ринку праці відчутний дефіцит робочої сили, особливо в галузях, які вимагають фізичної роботи. У нещодавньому інтерв’ю експертка Польського економічного інституту зазначила, що польські компанії, які працюють у сферах транспорту, будівництва та промисловості, заявляють про нестачу працівників.
Гіпотезу про заповнення прогалин підтверджує динаміка різниці в кількості вакансій між повітами з високим і низьким відсотком біженців. У повітах із високим відсотком біженців більша кількість вакансій, що може бути обумовлене як ситуацією на ринку праці, так і розміром повіту. Проте кількість цих вакансій після початку повномасштабного вторгнення РФ суттєво зменшилася, позаяк тут працевлаштувалося чимало українських працівників.
Інтеграція українських біженців
Досягнення високого рівня професійної активності біженців при збереженні низького рівня безробіття серед місцевих працівників у Польщі — явище безпрецедентне.
У випадку сирійських біженців у Туреччині деякі економісти вважали, що вони негативно впливають на зайнятість корінного населення Туреччини, і це при тому, що їхня професійна активність у порівнянні з українцями в Польщі суттєво нижча. У Німеччині понад 2/3 працездатних біженців із Сирії живуть на соціальну допомогу.
Тому відносно легку інтеграцію українських біженців у Польщі не слід сприймати як належне — їй сприяла низка факторів. По-перше, завдяки ефективній реакції польської держави на міграційну кризу, спричинену напливом українських біженців, процес переміщення біженців та їхня інтеграція відбулися відносно легко.
Відкритий доступ до ринку праці та державних послуг, зокрема навчання в школах і дитячих садках, значно полегшив і пришвидшив професійну активізацію біженців.
Фінансова допомога та відсутність примусового переміщення на території Польщі заохочують українців залишатися надовше.
По-друге, безпосередньо перед повномасштабною війною економічна ситуація в Польщі (зокрема на ринку праці) була досить доброю. Польська економіка все ще перебувала у фазі відновлення після економічного спаду, спричиненого пандемією. Рівень безробіття становив приблизно 3 % — непоганий показник на тлі інших країн ЄС.
Велика кількість вакансій також свідчила про те, що польська економіка має потенціал працевлаштувати значну кількість нових працівників. За даними Польського економічного інституту, понад половину польських підприємств зіткнулося з настільки великою нестачею кадрів, що їх діяльність опинилася під загрозою.
Третім фактором, який сприяв інтеграції українських біженців у Польщі, були тісні зв’язки між Польщею та Україною. Ще до повномасштабної війни в Польщі проживало близько 1,35 мільйона громадян України. Українські робітники становили основу робочої сили у сферах транспорту, будівництва й промисловості. Наявність великої української діаспори, безумовно, сприяло процесу інтеграції біженців, які прибули після початку війни, теж важливу роль відіграла культурна та мовна близькість двох народів.
Можливі сценарії
У будь-яку мить економічне сповільнення, спричинене зовнішніми чинниками, може призвести до зростання безробіття і, можливо, напруженості між поляками та українцями. Польський ринок праці має бути готовий до такого повороту. По-перше, українці в Польщі повинні мати можливість розвивати свої навички (особливо мовні) відповідно до польського ринку праці. Збільшення курсів польської мови, а також заохочення роботодавців пропонувати такі курси працівникам може активізувати біженців, яким власне через мовний бар’єр не вдалося працевлаштуватися за спеціальністю.
Українці дуже добре вписуються в польський ринок праці. Поки що немає підстав вважати, нібито вони відбирають роботу у польських працівників. Старіння суспільства та динамічний розвиток економіки створюють у Польщі хороші умови інтеграції іноземців при одночасному збереженні робочих місць польських працівників. Іммігранти своєю працею сприятимуть економічному розвитку, що теж мало б призвести до покращення умов життя в Польщі.
Переклала Марія Шагурі
