Кількадесят «незачесаних думок» – афоризмів уперше побачили світ російською мовою тільки 2018 року в проєкті письменника Віктора Шендеровича «Лец. ХХ століття». Публікуємо їх у перекладі українською Андрія Павлишина.
Послідовність часів ілюзорна. Люди іноді бояться минулого, яке може настати.
Кожен великий письменник обертається до свого народу мовою.
Коли в деспота заплющуються очі, то в людей вони розплющуються.
Безперечно, навіть епізодичний канібалізм є свідченням нижчого рівня культури, ніж регулярний, масштабний геноцид. Чи не так?
Ключ винайшла геніальна людина, отвір для ключа — допитлива.
Пам’ятай про те, що завжди є ще багато літер поза абеткою.
Категоричний моральний імператив вимагає поступатися місцем калікам у транспорті й громадських місцях. Але чому ми мусимо людям, позбавленим почуття гумору, поступатися місцем усюди?
Безголів’я — це, мабуть, талант, адже воно так часто вдало його заміняє.
Банальності плескають по плечу щоразу по-новому.
Як швидко люди дозрівають! Тільки-но всіяне трупами поле битви одразу ж стає смертельним жнивом.
Справжніми поетами не бувають безкарно. Якийсь ґудзик у житті все ж мусить залишитися незастебнутим.
З мене вистачить: не буду мого марксизму розширювати коштом Корану.
Юда зіпсував ціну.
З-поміж слів треба усувати зубочисткою рештки загризеної жертви.
У подвійному мисленні може вправлятися тільки один мозок.
Так і плетуть свій віночок слави з семи мішків гречаної вовни.
Не варто завжди поєднувати судження із вироком.
Коли пустодзвін зустрічає пустоголового, то порожнеча щільно заповнюється.
Ілюзіоністів слід вважати політичною партією.
Найпростіше втекти крізь провал у пам’яті.
Люди зазублюються навзаєм.
Усе має кінець, який, утім, може тривати вічно.
Есперантисти! Те, що люди поки що не зжерли одні одних до решти, це лише рятівний наслідок перерви в спорудженні Вавилонської вежі — одні, на щастя, не розуміють, що говорять інші. А ви хочете зруйнувати цю ідилію?
Чи існує статистика, скільки людей розбилися об застережні стовпи і дороговкази?
Деякі бородаті жарти вічно молоді, вони запустили бороду лише для конспірації.
Навіть у найбільш опереної людини або крила, або плюмаж!
Я думаю, що нема такого атеїста, який би не поквапився на допомогу, якби почув SOS Бога.
Навіть моїм життєвим катастрофам заздрять ті, кого лише частували копняками під зад.
Я придивився до крапки над «і»: слід від кулі.
Стіни Єрихону впали від звуків, а інші — від написів.
Я часто червонів, коли інші блідли.
Дехто із задоволенням їсть на чужих прийомах шинку з власних сідниць.
Навіть вовкам в овечій шкурі час від часу загрожує доїння.
Диктатура, вважають одні, — це питання тональності, інші додають — такту, а жартуни питають: «А може мелодії?» Слід тверезо сказати, що — оркестрування.
Багато носили хреста. Ще більше — себе на ньому.
Існує лише Добро. Але воно має два боки — хороший і лихий.
Час від часу Содом посилає емісарів, аби вербувати праведників.
Блохи сидять з левом у клітці, мабуть, добровільно?
Я був знайомий з особами конструктивного і деструктивного типу. Перші будували концентраційні табори, другі їх руйнували.
Я жонглюю словами посеред арени. Циркові сторожі не довіряють моїй віртуозності і бояться, щоб якесь зі слів не впало їм на голову.
Не довіряй усім синам свободи, скільки ж то разів її ґвалтували.
Блазенськими дзвіночками заглушуй брязкання Твоєї зброї!
Наївні ті, хто знімають капелюха перед гільйотиною.
Справжній пафос називається, мабуть, інакше.
Гігантам радять бути обережними, коли карлики на радощах стріляють у повітря.
Ті, від кого світ тікає в протилежному напрямку, думають, що вони невтомно ідуть уперед.
Гріх куртизанок полягає в низькому рівні не моральності, а професіоналізму.
Оті, від Великого Дзвону, глухнуть першими.
Ненавиджу боягузів: вони прагнуть влади. Їм здається, що здобувши її, вони позбудуться страху.
А може зло частіше має фундамент, ніж коріння?
Великий митець — це той, кому крізь мікроскоп відкриваються широкі горизонти.
А може, якби годинники почали ходити повільніше, то вдалося би використовувати черепах як засіб пересування?
Багато неіснуючих речей ходять собі, переодягшись табу.
Ах, ті горбані, які думають, що вони Атланти.
Коли тінь твоя впаде на г..., помийся, чоловіче.
Дехто вбачає у викривленні хребта спіраль розвитку людства.
Я відкрив новий метод ворожіння зі сновидінь. Діється те, що нікому й не снилося.
Сторінки історії варто би писати шрифтом Брайля. Для засліплених.
Відповідальні відповіді переймають від запитань — як естафетну паличку — знак питання.
У рукопашному бою хапайся за життя.
Афоризми друкуються за виданням: Лец. ХХ століття. Фотоальбом / переклад з польської Андрія Павлишина. — Київ: Laurus, 2018.
Редакція висловлює вдячність видавництву Laurus за можливість публікації