Bolesławiec — назва-легенда, добре відома шанувальникам керамічного посуду в усьому світі. У нижньосілезькому містечку Болєславець кераміку виготовляють із часу середньовіччя — тоді неподалік відкрили родовища високоякісної глини. Згодом у місто почали надходити щедрі інвестиції німецьких та сілезьких підприємців, завдяки чому пожвавився розвиток промисловості, зокрема керамічної. До Другої світової війни містечко перебувало у складі Німеччини. Тут працювало кілька десятків малих й великих заводів і мануфактур, а болєславська кераміка прославилася на всю Європу.
Порятунок підприємства
Після закінчення війни Болєславець ввійшов до складу Польщі — разом із так званими Поверненими землями. Більшість підприємств тоді лежала в руїнах. Легендарне керамічне виробництво Болєславця відродив професор Тадеуш Шафран — 1945 року він приїхав сюди із Кракова з місією: налагодити виробництво і знайти ринки збуту. Шафран був добрим знавцем кераміки, позаяк свого часу закінчив краківську Академію мистецтв і німецьку Вищу школи кераміки в Гер-Гренцгаузені.
Для кераміста Болєславець — справжній рай. Точніше, стане справжнім раєм. Тут є і малі майстерні, і великі заводи, проте все неробоче, частково спалене, без обладнання — його демонтували і вивезли.
Тадеуш Шафран розробив план порятунку місцевої кераміки, до втілення якого залучив професорів шкіл образотворчого мистецтва. Вони зібрали з різних заводів рештки того, що вціліло, і в приміщенні підприємства Reinhold & Co (найменш постраждалому) організували виробництво. Свою місію професор втілював лише кілька років (через погіршення стану здоров’я), проте його досі згадують як людину, що поставила на ноги відомий керамічний бізнес.
Виробництвом зайнялися найкращі польські керамісти. Болєславське підприємство мало стати однією з візитівок відбудованої Польщі і, зрештою, таки стало.
За часів Польської Народної Республіки на низці локальних заводів впровадили суттєві зміни. Reinhold & Co перетворився на «Болєславські гончарно-керамічні майстерні», які 1964 року ввійшли до складу «Болєславського керамічного підприємства місцевої промисловості». І тільки 1980 року на його основі постала державна компанія «Керамічний завод Bolesławiec».
Виставка товарів «Керамічного заводу Bolesławiec». Джерело: Zakłady Ceramiczne “BOLESŁAWIEC” / FacebookЕпоха трансформації
Для багатьох відомих марок епохи ПНР період трансформації політичного ладу видався вельми непростим, адже попит на продукцію впав. Крім того, на світовому ринку почали з’являтися конкуренти — значно дешевші виробники з країн Східної Європи. Керамічний завод Bolesławiec до того ж був змушений конкурувати з місцевими підприємствами: в околицях міста досі працює кілька десятків виробників кераміки.
Щоб підприємство геть не занепало, його вирішили передати у руки приватних власників. Проте тут постала нова проблема: охочих придбати компанію й інвестувати в неї виявилося обмаль. 2004 року депутати навіть звернулися з офіційним запитом до міністра державного майна — їх цікавило, чому процес приватизації відомого заводу кераміки триває так довго.
Причина полягає у відсутності пропозицій, які можна розцінювати як вигідні для Державного бюджету, підприємства та його працівників.
Річ у тім, що фірми, зацікавлені купівлею заводу, мали б не просто придбати підприємство, а й розвивати його, популяризуючи давню традиційну продукцію.
Попри всі проблеми, державному заводу Bolesławiec вдалося вийти на прибутковий рівень. Наприклад, 2003 року при 36 мільйонах злотих доходу підприємство отримало понад 2 мільйони прибутку.
Тоді на заводі працювало понад 600 співробітників.
2010 року Radio Wrocław повідомило про сьому (!) невдалу спробу передати Bolesławiec у руки приватного власника. Навіть члени профспілки виступали з ідеєю зібрати 10 мільйонів злотих, щоб викупити свій завод, — проте і цей задум не вдався.
2013 року в міністерство надійшло дві пропозиції щодо приватизації компанії Bolesławiec, проте жодну чиновники не схвалили, позаяк вважали їх незадовільними. Як наслідок — прибутки підприємства знижувалися, виробництво занепадало.
2015 року на тлі зміни влади в Польщі змінилося і керівництво заводу Bolesławiec. Воно відразу ж запустило процес реструктуризації, в результаті чого доходи підприємства почали зростати, і воно знову стало прибутковим.
Економічна криза
Останні роки видалися дуже складними для польського бізнесу загалом і заводу Bolesławiec зокрема. Серед причин — і згадана вище конкуренція з іноземними фірмами, і зниження продажів закордон, і різке зростання цін на електроенергію (і тут варто зазначити, що виробництво кераміки дуже енергозатратне). На тлі цієї кризи про своє банкрутство 2023 року оголосила фабрика порцеляни Krzysztof, яка понад 200 років поспіль працювала у Валбжиху. Причина — катастрофічне зростання витрат.
Натомість завод Bolesławiec не тільки вистояв, а й поволі почав ставати на ноги.
Продукція «Керамічного заводу Bolesławiec». Джерело: zakladyboleslawiec.com
Болєславська кераміка — унікальний продукт, тому ми вважаємо, що вона особливо стійка до кон’юнктурних циклів.
2023-го підприємство отримало понад 43,5 мільйона злотих доходів (для порівняння: 2017 року ця цифра становила 35 мільйонів) і понад мільйон злотих прибутку (2017 року було трохи понад 300 тисяч).
Сьогодні на підприємстві працює приблизно 400 співробітників. Для порівняння: 20 років тому над болєславською керамікою працювало близько 700 людей.
Сьогоднішня мета компанії — експансія на міжнародний ринок. Ще 2011 року ЗМІ повідомляли, що 70 % продукції заводу потрапляло закордон, переважно у США. Сьогодні ситуація не настільки оптимістична — згідно зі звітом за 2023 рік, експорт давав лише 24 % доходу, з них 19 % припадало на продажі в країни Євросоюзу. На ці показники вплинули пандемія і занепад міжнародної торгівлі. Та все ж польська кераміка з Болєславця досі експортується в Китай і США. Завод планує активно розвивати онлайн-продажі й водночас скорочувати витрати — переважно на енергоресурси. І звісно ж — і надалі виготовляти легендарну кераміку.
Перекладачка Марія Шагурі, редакторка Наталя Ткачик
