У кожного своє перше враження від краєвиду Неаполітанської затоки і панорами Сорренто. Коли катер підпливав до одного з найяскравіших міст Європи, мені несподівано згадався дивовижний голос Анни Ґерман, її неаполітанські пісні…
Чимало моїх земляків, згадуючи Анну Ґерман, звичайно ж, чують інші мелодії. Для тих, хто жив у Радянському Союзі в 70-ті роки, вона була насамперед виконавицею ліричних пісень російських композиторів, нетутешньою і водночас дуже своєю. Дивувалися чистоті російської вимови польської співачки — більшість слухачів і не здогадувалася, що дитинство Анна Ґерман провела у Радянському Союзі й вивчила не російську, а польську мову. Але і для польського слухача Ґерман була своєю, співачкою «Розтанцьованих Евридік», напрочуд жіночною, тендітною і зворушливою у власному виконанні.
І це дивовижно — як в одній виконавиці могли поєднуватися такі несхожі й водночас близькі різним аудиторіям Ґерман «Повернись до Сорренто», Ґерман «Розтанцьованих Евридік», Ґерман «Надії». Дивує й те, що виконання багатьох пісень і зараз, через чотири десятиліття після смерті співачки, вважається канонічним.
І це при тому, що життя Анни Ґерман було коротким, артистична кар’єра — недовгою. В Італії вона співала максимум рік — до трагічної автомобільної аварії, яка й визначила її подальшу долю — а її неаполітанські пісні ми слухаємо й досі. У Польщі вона виступала шість років до від’їзду в Італію і ще дев’ять років після того, як повернулася на сцену після аварії. Приблизно стільки ж — майже вісім років — тривала її зоряна кар’єра у Радянському Союзі. Це недовгий період для співачки, яка до того ж виступала на сценах різних країн. Однак кожна пісня ставала подією і западала в пам’ять.
Чого було більше в цьому успіху? Магії голосу чи магії долі? А може, цього вічного ходіння по муках, яке так контрастувало з життєвою енергією, що бриніла в її голосі? Батьки — нащадки голландських і німецьких переселенців, не надто «благополучна» категорія для тодішньої совєтської держави. Розстріляний за звинуваченням у шпигунстві батько й репресовані родичі. Утеча родини в Польщу з совєтського кошмару — адже це була сім’я «ворога народу», яка завдяки другому заміжжю матері Анни стала сім’єю польського офіцера. (Теж дивовижна історія — у книгах про Анну Ґерман роками писалося, що її вітчим загинув у битві під Леніно в жовтні 1943 року, співачка навіть покладала квіти до братської могили, проте насправді Генрик Кречковський, офіцер, письменник і перекладач, щасливо дожив до 1985 року, проте не спілкувався з родиною колишньої дружини). Потім, коли, здавалося, життя вже налагоджується й починається блискуча кар’єра — автомобільна аварія, довгі роки в лікарні, пісні крізь біль і сльози. І, не зважаючи на все це, саме у ці роки після аварії вона співає свої найвідоміші пісні, виходить заміж, народжує сина — ціле життя, на яке в інших ідуть десятиліття.
Мабуть, саме це було в ній найголовніше: прагнення жити.
