Шлях майстра з Лодзі
Народився Анджей Сапковський 1948 року у Лодзі. Його батько походив із Віленщини, а мати — з-під Кєльць.
Мій татусь спершу був в німецькому таборі для військовополонених, а потім вступив до лав Польської народної армії і разом з ними здобув Берлін. Зрештою, опинився в Лодзі, хоча йому пропонували посаду мера Ґданська — як же шкода, що він відмовився. Тато зробив це заради мене, бо саме тоді я народився, 1948 року.
Дитинство письменника припало на повоєнну відбудову Польщі. Маленький Анджей обожнював читати пригодницьку літературу, міфи, легенди, а також дивитися науково-фантастичні фільми, які часом потрапляли до польського кінопрокату. У шкільні роки він цікавився літературою, біологією, історією та мовами й мав хист до точних наук.
Попри те, що з раннього дитинства Анджей цікавився літературою, особливого потягу писати твори він не відчував. Батько дуже хотів, щоб після закінчення ліцею син став інженером, адже інженери добре заробляють, проте Сапковський молодший не уявляв себе в цій ролі.
Анджей Сапковський. Джерело: 24smi.orgХисту до інженерії у мене не було. У Лодзькому університеті тоді відкрили «зовнішню торгівлю» на економічному факультеті. Татусь вирішив, що працівник зовнішньої торгівлі — це ніби напівінженер. А ще там мови треба було знати, а я трьома володів вільно. Що мені дало це навчання? Уміння користуватися джерелами!
Навчаючись у Лодзькому університеті, Анджей Сапковський почав писати, щоправда, спершу поезію. І вже тоді став палким шанувальником літератури фентезі, зокрема «Хронік Амбера» Роджера Желязни, «Володаря перснів» Джона Толкіна та циклу повістей Роберта Говарда про Конана-Варвара.
Працюючи у зовнішній торгівлі в 1972–1994 роках, Анджей Сапковський часто бував за кордоном, де мав доступ до західної літератури, а отже, знав, що у світі популярне й читав найкращі взірці. Якоїсь миті він вирішив, що стане письменником, але відрізнятиметься від інших польських авторів, які писали, за його словами, «таку собі, недоладну фантастику».
Легенда про Ґеральта з Рівії
Першим опублікованим прозовим твором Анджея Сапковського був не «Відьмак» (оповідання), а «Сталеголовий», видане 1984 року в журналі Wiadomości Wędkarskie («Рибальські новини»). Це оповідання українською вийшло в журналі «Всесвіт» у № 08 за 1990 рік у перекладі Миколи Рябчука. До того Сапковський уже зарекомендував себе як перекладача оповідання «Слово Гуру» американського фантаста Сиріла Корнбласа для журналу Fantastyka.
Історія саги «Відьмак» почалася 1985 року.
Колись я працював у зовнішній торгівлі й вів нормальне розмірене життя. І ось одного разу до мене прийшов син, який завжди був дивакуватий. Він приніс мені журнал Fantastyka з оголошенням про конкурс на найкраще фентезійне оповідання. Я сказав: «Та я легко й сам таке напишу». Слово за слово, ми заклалися, що я вигадаю твір, надішлю до журналу й отримаю першу премію. Так з’явилося оповідання «Відьмак».
Наукова фантастика тоді вже вважалася заїждженим жанром, а художнє фентезі (за винятком «Володар Перснів» та кількох інших творів) було не надто популярне і сприймалося як дитячий жанр.
Польським читачам набридла фантастика в дусі Лема, Зайделя, Стругацьких. Їм набридла політична фантастика: кожен розуміє, що коли письменник пише про зелених чоловічків, то має на увазі людей червоних.
Анджей Сапковський розумів: типова фентезійна історія з казковим сюжетом не вразить читачів, — тому додав у свої твори жорстокості, брутальності, та сатири. Письменник вирішив, що зі злом чи чудовиськами має боротися не пересічна людина, якій випала така доля, чи благородний лицар, обтяжений обітницею, а спеціально навчений професіонал.
Анджей Сапковський. Фото: Лукаш Яроцький / Інститут книжкиБідні шевці шиють добре взуття, але не вбивають чудовиськ. Солдати й лицарі? Вони зазвичай ідіоти. А священники прагнуть лише грошей і підлітків. Хто ж тоді вбиває чудовиськ? Професіонали. От я і вигадав професіонала.
Так з’явився образ відьмака Ґеральта, наділений підвищеною фізичною силою, психічною витривалістю і магічними навичками, здобутими внаслідок проходження обряду ініціації. Він — мисливець на чудовиськ, які становлять загрозу життю людей.
На конкурсі, оголошеному часописом Fantastyka, оповідання «Відьмак» посіло третє місце.
Тоді в Польщі фентезі вважалося розвагою для дурних дітей, які навіть мастурбувати до пуття не вміли. Тому часто на конкурсах і преміях казали: «Ця історія найкраща, але це фентезі, тож даймо йому третє місце». Але журі є журі — вони здебільшого упереджені. А публіка… Вплив «Відьмака» на польський фандом був колосальний. І всі говорили: «Ще! Ще! Ще! Ще!».
За своє третє місце Сапковський отримав премію 10 000 злотих — саме стільки ж він заробляв за місяць у зовнішній торгівлі.
Я ніколи цього не планував, повірте. Я не збирався писати другу історію. Але після такого визнання і величезного схвалення що було вдіяти? Я мусив це зробити! Фани вимагали. А де попит — там має бути й пропозиція.
Своє наступне оповідання «Дорога, з якої не повертаються» (1988) Сапковський спочатку не хотів напряму пов’язувати з образом Ґеральта. Проте без його згоди редактор вніс зміни таким чином, щоб у творі продовжувалася історія відьмака. Сюжет розгортався довкола зустрічі Вісенни (матері Ґеральта) з воїном Коріном (імовірним батьком відьмака) та їхньої спільної подорожі з метою знищити небезпечного кощія.
Анджей Сапковський. Джерело: uml.lodz.pl1989-го виходить третє оповідання Сапковського «Останнє бажання», в якому з’являється образ Йеннефер, чародійки й коханої Ґеральта. За три наступні роки вийшло ще 11 оповідань, а згодом почали з’являтися збірки — «Меч призначення» і «Останнє бажання».
Усі сміялися. Ніхто не вірив, що видавець поставить польське прізвище на обкладинку фентезійного роману й сподіватиметься на продажі. Але SuperNowa таки зробила це, і 1994 року вийшла «Кров ельфів» — перша книга з саги про відьмака. В Україні сагу вперше видало у 2016–2017 роках видавництво «Клуб сімейного дозвілля» в перекладі Сергія Легези.
З цього роману читач дізнається вже не про окремі пригоди Ґеральта, а про новий етап його життя: доля приводить до нього Цирі — доньку принцеси Цинтри Фіони Ріанон та Емгира вар Емрейса, дитину з особливим минулим і великим майбутнім. Ґеральт бере на себе роль наставника й захисника, вчить її у гірській фортеці Каер Морхені серед відьмаків.
За сюжетом наступних двох книг «Час погорди» (1995) та «Хрещення вогнем» (1996), відьмак опиняється у центрі масштабних подій: політичні інтриги між державами загострюються, маги втрачають єдність, починається друга війна південної імперії Нільфгард проти королівств півночі. На долю Ґеральта випадає довга й небезпечна подорож у пошуках Цірі, під час якої він знаходить нову дивну, але вірну компанію союзників. У романах «Вежа ластівки» (1997) та «Володарка озера» (1999) автор зробив більший акцент на історії самої Ціри.
Комплект книг «Відьмак». Джерело: thenativebook / InstagramСапковський іноді робив винятки і відходив від великої форми. Так 2000 року з’явилося його оповідання «Щось закінчується, щось починається», котре в жартівливій манері розповідає про весілля Ґеральта та Йеннифер — як подарунок друзям від автора.
А 2013 року поза сагою вийшов окремий роман «Сезон гріз», в котрому описано, що відбувалося між подіями оповідань збірки «Останнє бажання» — як відьмак опинився у центрі бурхливих політичних подій після втрати своїх двох знаменитих мечів: срібного для монстрів та сталевого для людей. Відтак понад десятиліття Сапковський не публікув нових творів про всесвіт відьмака, передавши естафету кіно- та ігровій індустріям.
Зі сторінок на екрани
2001 року з’явилася 13-серійна адаптація перших двох книжок саги: її зняв режисер Марек Бродський на польській кіностудії Heritage Films. Головна роль Ґеральта дісталася актору Міхалу Жебровському. Того ж року на екрани вийшов фільм «Відьмак». Та Анджей Сапковський не був у захваті від кіноверсії своєї саги.
Постер серіалу «Відьмак». Джерело: пресматеріалиПольська адаптація 2001 року, скажімо так, була далека від ідеалу. Дуже-дуже далека.
Перші спроби адаптувати сагу Сапковського до формату комп’ютерних ігор з’явилися ще в 1990-х. Польська ігрова компанія Metropolis Software придбала у письменника ліцензію на створення гри за мотивами «Відьмака». Її розробляли кілька років, але через фінансові проблеми та технічні труднощі так і не завершили.
Справжній прорив відбувся 2002-го, коли молода варшавська студія CD Projekt RED (тоді відома як CD Projekt) звернулася до Сапковського з пропозицією створити сучасну рольову гру за мотивами його саги. За словами співзасновника студії Марціна Івінського, розробники були фанатами саги і мріяли втілити світ Ґеральта у форматі відеогри.
Я погодився на те, що вони напишуть абсолютно нову історію з використанням моїх персонажів і моєї онтології цього божевільного світу. Чому б і ні? Будь ласка, покажіть, які ви вправні.
Переговори тривали недовго: Сапковський, не вірячи у фінансовий успіх відеоігор, продав права на використання своєї інтелектуальної власності за фіксовану суму (подейкують, близько 35 тисяч злотих), відмовившись від відсотків із майбутніх прибутків. Згодом він жалкував про таке рішення, адже серія The Witcher від CD Projekt RED стала міжнародним хітом, розійшовшись у понад 50 мільйонах копій.
Перша гра The Witcher 2007 року й отримала схвальні відгуки критиків та гравців, особливо за глибоку сюжетну лінію, моральний вибір без чітких «чорного» чи «білого» рішень, і атмосферу. Згодом вийшли The Witcher 2: Assassins of Kings (2011) та The Witcher 3: Wild Hunt (2015). Остання гра стала справжньою культурною подією: вона зібрала понад 250 нагород і прославила бренд «Відьмака» у всьому світі. Що цікаво, сам фантаст у жодну з цих ігор не грав — він надає перевагу настільним іграм, зокрема бриджу.
Гра The Witcher 3: Wild Hunt. Джерело: пресматеріали2019 року вийшла нова серіальна адаптація історії відьмака від Netflix з Генрі Кавіллом у головній ролі — вона стала знакова та комерційно успішна. В основу сюжету лягли події зі збірок «Останнє бажання» та «Меч призначення», а також першого роману «Кров ельфів». Попри успіх, серіал отримав чимало неоднозначних оцінок і хейту — здебільшого за плутанину з часовими лініями, хаотичність сюжету, а також невідповідність зовнішності акторів і їхніх книжкових персонажів. Сам Сапковський був не настільки прискіпливим до кіноадаптації, як його фани.
Знімальний майданчик був приголомшливий, все було просто вау. Я підкинув кіношникам кілька ідей, проте вони ніколи мене не слухають. Але це нормально, адже хто я? Письменник. Тобто ніхто.
У грудні 2024 року на церемонії нагородження The Game Awards Щорічна нагорода за досягнення в індустрії відеоігор, заснована 2014 року. анонсували The Witcher 4. Тоді ж студія представила кінотрейлер, який ознаменував початок нової гри, збудованої на основі всесвіту «Відьмака» з Цірі як головною героїнею.
Конфлікт за 60 мільйонів злотих
2018 року юристи Сапковського висунули вимогу CD Projekt RED виплатити йому 60 мільйонів злотих (приблизно 16 мільйонів доларів) на підставі 44-ї статті закону про авторське право в Польщі: воно передбачає додаткову винагороду у випадку великої диспропорції між коштами, первинно отриманими автором, і прибутками студії. Адже відомо, що тільки «Відьмак 3» за 10 років приніс CD Projekt майже 650 мільйонів доларів доходу, розійшовшись накладом понад 60 мільйонів копій.
Однак CD Projekt Red відмовила Сапковському.
Ці вимоги безпідставні. Компанія законно придбала авторські права на твір пана Анджея Сапковського, зокрема в форматі, необхідному для використання в іграх, розроблених Компанією. Усі наші зобов’язання ми належним чином виконали.
Справа так і не дійшла до суду, а 2019 року сторони підписали угоду про порозуміння, деталі якої не розголошуються. Однак, за словами співробітників студії, договір повністю задовольняє очікування обох сторін і визначає рамки майбутньої співпраці, зокрема в розробці відео- і настільних ігор, графічних романів та мерчандайзингу.
Кружляли різні чутки щодо того, що саме змусило Сапковського боротися за додаткове роялті. Найімовірніше, йому були потрібні кошти на лікування сина Кшиштофа — того самого, котрий і надихнув батька писати твори про відьмака. Хвороба сина не підтверджена — це лише чутки. 2019 року із соцмереж й творчості 47-літнього Кшиштофа (він був поетом) відчитувалася його емоційна нестабільність і навіть пригніченість. А вже в червні з’явилося повідомлення про його смерть.
Не всі вірять у те, що Анджей Сапковський вимагав роялті, позаяк мав потребу у коштах на лікування сина: надто вже захмарна сума 60 мільйонів злотих. Найімовірніше, причина вимоги додаткової виплати полягала в іншому, а теоретична хвороба й смерть сина були лише збігом.
Не «Відьмаком» єдиним
Окрім циклу про Ґеральта, Сапковський написав, зокрема, «Сагу про Рейневана», також відому як «Гуситська трилогія». У її трьох книгах («Narrenturm», «Божі воїни», «Lux perpetua») розповідається про події гуситських воїн у Центральній Європі, передусім Чехії та Сілезії. Головний герой, Рейнмар фон Беляу, він же Рейневан, — молодий лікар, дворянин, який опиняється в епіцентрі політичних і релігійних заворушень. Події трилогії відбуваються з 1422 до 1434 року, коли гусити активно поширювали свої реформістські ідеї в Речі Посполитій, Сілезії, Моравії та інших регіонах. Сапковський створив новий світ: суміш реальної історії та фентезі. «Сага про Рейневана», як і «Відьмак», вирізняється глибоким психологізмом, іронією, сарказмом і акцентом на складному моральному виборі героїв.
Книги «Narrenturm», «Божі воїни», «Lux perpetua». Джерело: Andrzej Sapkowski / FacebookНе менш цікавою є й повість Анджея Сапковського «Змія» (2009), події якої розгортаються в Афганістані під час Радянсько-афганської війни. Головний герой, прапорщик совєтської армії Павел Леварт, має польське походження і наділений надзвичайними здібностями, які неодноразово рятують йому життя. Дія розгортається не тільки у 80-х роках ХХ століття — вона також переносить читача в інші епохи й контексти, як-от спроби підкорення Афганістану Александром Македонським, розгортання Британсько-афганській війни, інтервенція НАТО.
У популярну книгу Анджея Сапковского «Світ короля Артура. Маладія» (1995) ввійшло есе, присвячене міфу про короля Артура, і оповідання про кохання другорядних героїв історії Трістана та Ізольди.
Проте Анджей Сапковський відомий не тільки як письменник, а й як літературознавець: у збірці есеїстики «Рукопис, знайдений у Драконовій печері» (2001) автор досліджує жанр фентезі та подає лексикон вигаданих ним же екзотичних тварин і рослин.
«Роздоріжжя круків»
Після 24 лютого 2022 безліч світових знаменитостей та інфлуенсерів висловили підтримку Україні. Анджей Сапковський неодноразово підтримував Україну. Наприклад, виходив у благодійний стрім на ютуб-каналі Fantastic talk(s), щоб зібрати кошти для українського добровольчого медбатальйону «Госпітальєри». Саме на цьому стрімі 2023 року Сапковський повідомив, що працює над новою книгою про відьмака.
Благодійний стрім на ютуб-каналі Fantastic talk(s). Джерело: Фантастичні talk(s) / Fantastic talk(s) / YouTubeЯ завжди роблю винятки для українців, тому і цього разу зроблю і в дечому зізнаюся: так, я працюю над новою книгою про відьмака. Можливо, я закінчу її протягом року.
Нова книга так званого відьмачого циклу — «Роздоріжжя круків» — вийшла 2024 року. Книжка вийшла 2025 року в харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля» у перекладі Івана Кулинича. Це приквел Приквел (від англ. prequel) — художній твір фільм або відеогра, який розповідає про те, що відбулося до подій уже створеного твору, фільму або відеогри. основної саги, в якому розгортається історія молодого Ґеральта відразу після завершення ним навчання у фортеці Каер-Морхен.
Книга «Роздоріжжя круків». Джерело: Andrzej Sapkowski / FacebookЯ читаю книги, причому багато — приблизно 50 на рік. Готую. Іноді ходжу на риболовлю. Іноді відповідаю на питання інтерв’юерів, — бр-р, жах.
Сьогодні Анджей Сапковський входить до п’ятірки польських письменників із найбільшими тиражами і до трійки — з найбільшими доходами. За рейтингом 2025 року порталу Wprost. А фанати світу відьмака Ґеральта потирають руки в очікуванні нового роману саги, назву якого автор не розголошує, і нового, четвертого, сезону серіалу від Netflix .
Редакторка Наталя Ткачик
