Люди

Сильні тілом і духом. Історії польських параолімпійців

Урочисте вручення нагород польським олімпійським та параолімпійським спортсменам. Фото: Анджей Хулімка / Forum

Урочисте вручення нагород польським олімпійським та параолімпійським спортсменам. Фото: Анджей Хулімка / Forum

У Токіо вони здобули аж 25 медалей, зокрема сім золотих. Ідеться про польських параолімпійців, спортсменів із незвичною долею, які не зламалися.

Не всі з них на минулій Параолімпіаді завоювали медалі , але з кожного змагання вони привозять історії, що надихають. Параолімпійці грають у настільний теніс без руки і стрибають із пошкодженою ногою. Багато з них потрапило в спорт випадково: когось помітили й запросили на тренування, а хтось просто захоплювався фізкультурою в школі.

Параолімпійці часто в житті переживали пекло й реабілітацію після жахливих аварій. Їх об’єднує особлива риса: йти вперед , незважаючи на чужу думку та численні перешкоди.

Наталія Партика (настільний теніс)

Вона — легенда не тільки Параолімпіади , а й Олімпійських ігор. Дівчина, що народилася без правого передпліччя, грає у… настільний теніс. Її стиль, спосіб підкидання м’ячика характерні настільки, що їх знає чи не кожен польський спортивний фанат.

Наталія Партика

Пригадую , я спочатку робила все інтуїтивно. Узяла ракетку в ліву руку і м’ячик правою. Знайшла якийсь спосіб, щоб тримати й підкидати його. Це виявилося доволі-таки проблемним та хаотичним, але з часом, набуваючи досвіду, я все більше контролювала цей процес.

Наталія Партика. Джерело: Вікіпедія

У доробку 32-річної спортсменки десять параолімпійських медалей , з яких шість золотих. Наталія Партика не раз сходила на п’єдестали і непараолімпійських змагань (не в індивідуальній боротьбі), зокрема чемпіонатів Європи, доводячи, що може боротися нарівні зі звичайними спортсменками. Також дівчина успішно виступила на чемпіонаті Польщі й виборола кілька медалей в індивідуальних змаганнях.

Аліція Єромін (легка атлетика)

Історія кожного з параолімпійців унікальна. Але деякі біографії , як-от Партики та Єромін (у дівоцтві Фьодорова) майже ідентичні. Обидві народилися без передпліччя (Єромін без лівого), обидві взяли в руки ракетку для настільного тенісу. Проте до цього Аліція займалася популярним пінг-понгом.

Аліція Єромін

У початковій школі мені розповіли , що існує щось таке, як спортивний клуб для людей з інвалідністю. І що можна туди записатися й спробувати свої сили у багатьох видах спорту.

Аліція Єромін народилася 1985 року , ще в ПНР. Тоді вигляд маленької дівчинки без руки шокував багатьох.

Аліція Єромін

Коли я була дитиною , наше суспільство майже не усвідомлювало, що на світі є люди з інвалідністю. Бувало, коли хтось бачив мене на вулиці й помічав, що у мене немає руки — відвертався, тикав пальцем чи шепотів: «О, боже, бідна дитина». За останні роки, на щастя, багато що змінилося.

Аліція Єромін (на передньому плані). Джерело: Reuters / Forum

Сьогодні це найкращий доказ того , що обмеження існують тільки в думках. Спортсменка має в своєму доробку вже вісім параолімпійських медалей із легкої атлетики, адже ця дисципліна виявилася ближча її серцю, ніж настільний теніс. На параолімпійських іграх у Токіо Єромін виборола бронзу. Не вистачає їй тільки довгоочікуваного параолімпійського золота, зате є золота медаль чемпіонату світу.

Мілена Ольшевська (стрільба з лука)

Це одна з найбільш титулованих польських параолімпійок в історії. 2012 року в Лондоні і 2016-го в Ріо-де-Жанейро вона виборола бронзові медалі й не раз підіймалася на п’єдестали чемпіонатів світу.

Спорт у житті Мілени Ольшевської з’явився доволі випадково. Він цікавив її , але як уболівальницю. Дівчина сідала з татом на канапу і дивилася змагання польських спортсменів. І навіть не думала, що колись сама опиниться по той бік екрана.

У дитинстві Мілені було нелегко стрибати й бігати , як іншим дітям: на заваді стояв псевдоартроз та численні проблеми зі здоров’ям.

Мілена Ольшевська

Права нога була коротша за ліву на 30 сантиметрів. Ходити було неможливо. Тож коли мені було 15 , лікарі запропонували ампутацію й протези. Батьки вирішили піти на це, я погодилася. Потім було вже легше.

Мілена Ольшевська під час параолімпійських ігор у Лондоні , 2012. Джерело: Xinhua / Forum

Коли дівчина вступила в університет , хтось запропонував їй спробувати себе в стрільбі з лука. А в Мілени такий характер, що вона не вміє відмовляти. Все почалося зі спроби, а закінчилося чудовою спортивною кар’єрою. І хоч у Токіо Ольшевська не виборола медалі, але справедливо вважається іконою польського параолімпійського спорту.

Ружа Козаковська (легка атлетика)

Під час параолімпійських ігор у Токіо легкоатлетка здобула золото в метанні булави (побила світовий рекорд) та срібло у штовханні ядра. Її перемогами жила вся спортивна Польща. Зрештою , не тільки спортивна: життєва історія Ружі Козаковської шокує.

Ружа Козаковська

Вже у вісім років я була в такому стані , що просила Бога забрати мене з цього світу.

Репортаж про дівчинку транслювало польське телебачення: мешкає в контейнері , хворіє, має інвалідність, а до всього над нею знущається вітчим. Коли маленька Ружа сиділа над книжками, то мала весь час бути вкрай уважною, щоб вітчим не кинув у неї сокирою.

Ружа Козаковська під час параолімпійських ігор у Токіо , 2021. Фото: Бартломєй Зборовський / Параолімпійський комітет Польщі
Ружа Козаковська

Маленькою я пережила справжнє пекло. Не могла ніде вдома сісти , бо вітчим завжди погрожував, що вб’є мене. Я часто тікала з дому — в одних колготках, на тріскучий мороз. Тому зараз я така спортивна: тоді доводилося тікати від нього, перестрибувати усе, що було на шляху та ще й у швидкісному темпі, щоб він не наздогнав.

І хоч тепер вітчим у в’язниці , спортсменці все одно непросто: немає сприятливих умов для життя, не кажучи вже про тренування. Та все ж це не заважає їй здобувати блискучі перемоги, як під час параолімпіади в Токіо.

Рафал Вільк (шосейний велоспорт)

На відміну від багатьох параолімпійців , спорт (спідвей) був у його житті ще до травми. А після реабілітації спортсмен просто змінив дисципліну. Все сталося 2006 року, коли в жахливій аварії Рафалу Вільку паралізувало ноги й він назавжди опинився прикутий до інвалідного візка.

Рафал Вільк

Спочатку я не усвідомлював серйозності травми. Пригадую , як у лікарні в Тарнові вийшов із братом на прогулянку. Я був такий слабкий та безпорадний, що брату довелося штовхати мій візок. Мене це налякало настільки, що я розплакався. І подумав, що коли так піде далі, то хтось має мені в усьому допомагати. Я не хотів такого життя. А пізніше, вже під час реабілітації, я почав сприймати це як змагання.

Рафал Вільк , 2019. Джерело: Agnieszka Koterba Fotografia / Facebook

І це змагання триває досі. Тільки не в спідвеї , а у велосипедних гонках: Рафал Вільк пересів на хендбайк. Він тричі здобував олімпійське золото (двічі в хронометражі та раз у спільному старті) і раз — срібло. У Токіо спортсмен теж чудово виступив, але до вже п’ятої медалі не вистачило зовсім мало.

Мацєй Лєп’ято (стрибки у висоту)

Він теж народився з інвалідністю , проте вмілий хірург та неймовірна впертість зробили своє. Замість того, щоб просто пересуватися на інвалідному візку чи милицях, він став відомим спортсменом. Незважаючи на те, що в хлопця викривлення лівої стопи й одна нога коротша від іншої на п’ять сантиметрів, він став першим і досі єдиним в історії параспортсменом, що вже виборював медалі чемпіонату Польщі з легкоатлетики на відкритому стадіоні. Причім він конкурував не з параолімпійцями, а зі звичайними спортсменами.

І ніби проблем зі здоров’ям було замало , 2019 року Мацєй Лєп’ято порвав ахіллове сухожилля. Проте повернувся в спорт і не здався — це не в його стилі.

Мацєй Лєп’ято під час параолімпійських ігор у Токіо , 2021. Фото: Бартломєй Зборовський / Параолімпійський комітет Польщі

У 2012 та 2016 роках він став параолімпійським чемпіоном зі стрибків у висоту , а в Токіо здобув бронзову медаль. Також у доробку Лєп’ято аж чотири нагороди чемпіонату світу. Він навіть встановив новий світовий рекорд, перестрибнувши через перекладину на позначці 2,22 метра — блискучий результат не тільки для параолімпійця. Одного разу він ледь не взяв висоту 2,30 метра, та її не зарахували.

2018 року Мацєй Лєп’ято піднявся на третю сходинку п’єдесталу в чемпіонаті Польщі. І хоч результатом він був не надто втішений , сама подія стала нього знаковою.

Мацєй Лєп’ято

Одна з моїх спортивних мрій здійснилася. Результат мене не задовольнив , але тут важлива передусім медаль. Тому я просто щасливий.

А все , як і у багатьох, почалося випадково. Зі стрибання через ґумку в школі. Хлопцю це так сподобалося, що він став одним з найвідоміших польських параолімпійців.

Олівія Яблонська (плавання)

Наймолодша у цьому переліку , але вже досвідчена й титулована. У її випадку реабілітація теж мала покращити роботу ноги, але не після аварії. Дівчина народилася з дефектом стопи (артрогрипоз, так звана скутість суглобів).

Олівія Яблонська

За своє життя я перенесла три операції. Першу при народженні , другу, коли мені виповнилося три роки, а третю — у сім. Метою цих операцій було подовжити ахіллове сухожилля, яке не росло.

Олівія Яблонська. Джерело: пресматеріали

Лікарі порадили плавати. Вперше вона пішла в басейн у десять років і плаває й досі , причім з блискучими результатами. У 12 вона вже здобула бронзу на чемпіонаті Польщі. А зараз 24-річна спортсменка має вже три медалі з Параолімпіади, п’ять із чемпіонатів світу (зокрема дві золоті) і кільканадцять з чемпіонатів Європи. І виступає на параолімпійських іграх.

Зараз на Олівію Яблонську чекає ще одна операція (подібна до тих , які вона вже пережила), але спортсменка не хоче називати себе «інвалідкою».

Олівія Яблонська

Я почуваюся нормальною людиною. Мої знайомі теж ставляться до мене як до звичайної. Звісно , коли ми гуляємо, то ходимо дещо повільніше.

І додає , що якби вони всі разом пливли, то і їй би доводилось чекати на друзів.

І це найкращий доказ того , що попри всі випробування долі й негаразди зі здоров’ям вони таки стали чемпіонами.

Переклала Ірена Шевченко

29 вересня 2021