Польща успішно бореться з російськими олігархами , що підтверджує нещодавня постанова Стокгольмського арбітражного суду, яка дозволила виставити на продаж польський бізнес росіян Сєрґєя Колєснікова та Іґоря Рибакова — через тимчасового призначеного згори керівника. Олігархи намагалися завадити продажу, посилаючись на угоду про захист взаємних інвестицій між Польщею та Кіпром, проте намарно.
Як олігархи втратили бізнес
Колєсніков і Рибаков — власники концерну Technonicol , гіганта на ринку ізоляційних матеріалів та дахових покриттів. Вони працюють у Польщі вже кільканадцять років, а 2021-го відкрили завод із виробництва мінеральної вати у Викротах під Вроцлавом , який їм обійшовся в 300 мільйонів злотих і забезпечив близько 200 робочих місць.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Колєсніков і Рибаков потрапили до польського санкційного списку. У травні 2023 року під санкціями опинилася їхня компанія Boerner Insulation , в результаті чого її банківські рахунки заблокували, а виробництво зупинили. У липні призначили тимчасового керівника підприємства, який мав продати його активи.
Російські олігархи намагалися врятувати підприємство від продажу й звернулися до арбітражу при Торговій палаті у Стокгольмі. Їхня стратегія захисту ґрунтувалася на тезах польсько-кіпрської угоди про взаємні інвестиції (BIT) , однак Польща розірвала цю угоду ще в січні 2019 року, відповідно аргументи олігархів були беззмістовні.
Незважаючи на те , що Колєсніков і Рибаков програли в арбітражі, вони не мають наміру здаватися й продовжують боротьбу в польських адміністративних судах, заявляючи, що подадуть апеляцію в Суд Європейського Союзу.
Проте більшість російських олігархів змирилася з санкціями. Наприклад , власники бренду Go Sport намагалися продати його на початку березня 2022 року, але на заваді стало те, що компанію внесли в санкційний список, а відтак оголосили банкротом. Довкола цієї справи виникали суперечності — згідно з публікаціями порталу Onet, банкрутний керівник міг продати активи за суттєво заниженою вартістю.
Хто в списку
У санкційний список польського Міністерства внутрішніх справ і адміністрації потрапило майже 100 компаній і понад 400 фізичних осіб. Цікаво , що серед них не лише громадяни Росії чи Білорусі, а й підприємці з європейських країн, зокрема Польщі, які, за даними міністерства, свідомо обходили санкції. Вони постачали в Росію (наприклад, через Казахстан або Китай) обладнання та техніку, які могли використовуватися у війні проти України. Скажімо, у списку числиться компанія Reiven Technologies Polska.
Reiven Technologies Polska функціонує у схемі оминання санкцій: компанія експортує товари подвійного призначення з так званого загального списку товарів високого пріоритету до Російської Федерації за посередництвом організацій у Казахстані та Китаї. Компанія експортувала товари подвійного призначення та високотехнологічні прилади , які використовувалися в російських системах озброєння, знайдених на полі бою в Україні, або ж мають ключове значення в розробленні, виготовленні або використанні цих систем.
Російський бізнес у Польщі
Незважаючи на санкції , в Польщі досі реєструються нові російські компанії. За даними видання Rzeczpospolita, 2023 року (тобто вже після створення санкційного списку) в країні відкрилося понад 400 російських підприємств. За даними Міністерства розвитку і технологій, станом на вересень 2023 року в Польщі налічувалось 1 732 фірми, власниками яких є громадяни Росії. У керівників 1 315 із цих компаній було тільки російське громадянство. Для порівняння: 2022 року кількість компаній, чиї власники були російськими громадянами, становило 1 120, а компаній на чолі з людьми, в яких є тільки громадянство РФ, — 903.
Інколи в Польщі представники російського капіталу , маючи українські паспорти, купують акції та частки бізнесів, і ніхто їх не чіпає. До такої ж схеми вдаються російські компанії в Польщі. Без сумніву, це робиться для відвернення уваги.
Звісно , ми не можемо стверджувати, що ці підприємці підтримують Росію у її війні проти України. Проте диспропорція із санкційним списком (близько 100 компаній) вражає. Тим більше, що ЗМІ усе частіше попереджають про можливі спроби російських олігархів обійти санкції. Наприклад, в жовтні 2024 року Business Insider опублікував статтю, в якій звертав увагу на зв’язки з Росією бренду одноразових електронних сигарет, який дуже популярний серед поляків. Йдеться про бізнес Олєґа Бойка, одного з найбагатших росіян (71-е місце у списку Forbes), який до початку повномасштабної війни володів у Польщі компанією Vivus, що надавала кредитні позики. Бізнес продали, а Бойко потрапив у санкційний список. Проте існує велика ймовірність того, що він продовжує працювати в Польщі через посередників. Адже польська влада виявила його спробу повернутися на кредитний ринок через латвійську компанію.
За даними Business Insider , один із колишніх співробітників Олєґа Бойка (громадянин Латвії) має у Польщі бізнес із продажу електронних сигарет (із 20-відсотковою часткою на польському ринку). У квітні 2024 року в структурі акціонерів компанії числився кіпрський суб’єкт — компанія, яка раніше була пов’язана із підприємствами Бойка. Однак в ній категорично заперечують зв’язки менеджера з російськими олігархами і наголошують на тому, що той уже багато років не має нічого спільного з групою 4Finance (тобто з Vivus).
Журналіст Business Insider також вийшов на слід іншого російського підприємця , який займається продажем електронних сигарет у Польщі. Мова про бренд Aroma King. Дмітрій Шестєрнєнко у низці документів фігурує як засновник компанії, хоча з травня 2022 року його виключили з Національного судового реєстру як особу, пов’язану з Aroma King. Цікаво, що 2011 року Дмітрій Шестєрнєнко став депутатом Калінінградської обласної думи від партії «Єдина Росія», а також балотувався в Держдуму РФ.
В серпні 2024 року агентство Moody’s опублікувало звіт , згідно з яким на території Європейського Союзу працює 46 тисяч компаній, що належать росіянам або пов’язані з ними. Більшість — у Чехії і Болгарії.
Ключове завдання кредитних та фінансових організацій — відстежувати потоки непрямих фінансових трансакцій та визначати рівень російської частки у договорах кожної компанії. Часто організації здатні контролювати тільки прямі трансакції , а відстежити непрямі грошові трансфери і визначити рівень російської частки виявляється непросто.
Перекладачка Марія Шагурі , редакторка Наталя Ткачик
