Збірна Польщі вилетіла з Євро-2020. Вболівальники вкотре вірили і мріяли, але кількадесяти хвилин доброї гри й нічиєї з Іспанією не вистачило, щоб вийти в ⅛ фіналу. Кілька сповнених надії днів — і знов розчарування.
Важко бути в хорошому настрої після такого матчу, в якому ми добре проявили наше завзяття, амбіції й рішучість, і все ж чогось не вистачало. Забракло вправності, щоб виграти зустріч і продовжувати змагання. Слава хлопцям за те, що ми намагалися і боролися. Та цього було замало.
Колись уболівальники дорікали Лєвандовському, буцімто у матчах збірної на великих турнірах він грає не так добре, як у Бундеслізі, що не забиває стільки голів, не демонструє такий самий рівень. Проте тепер Лєві довів, що й збірній він може дати чимало: капітан забив два голи у матчі зі Швецією та один — з Іспанією. Саме завдяки йому польські вболівальники не втрачали надії й вірили, що, незважаючи на поразку в першому зіткненні зі Словаччиною, поляки все ж вийдуть в плей-оф.
Що стояло на заваді
Для поляків це було Євро розчарувань і сподівань. Причім зневіра прийшла доволі швидко — на самому початку. Відколи чемпіонат розширили з 16 до 24 збірних і з багатьох груп почали виходити аж 3 із 4 команд — відсутність перемоги вважається невдалим виступом. Тому так важливо було здобути хороший результат ще в першому матчі зі Словаччиною. Але біло-червоні підвели: грали незграбно в обороні, допускалися елементарних помилок, показували себе з дуже слабкої сторони на тлі доволі пересічного суперника. І не встигли довести до нічиєї, як червону картку отримав Ґжеґож Крихов’як.
Зустріч зі Словаччиною певною мірою ввійшла в історію польського та європейського футболу. Але в негативному розумінні. За 45 років ще жодна команда в одному матчі не забила собі самовбивчий гол і не отримала червону картку — поки Польща не зіграла зі Словаччиною. Ще жоден воротар не забивав сам собі м’яч у ворота — поки Польща не зіграла зі Словаччиною. Тож оптимізм швидко згас.
Чимало сумнівів було ще перед початком турніру. Біло-червоні розпочали змагання в ослабленому складі без кількох важливих футболістів, зокрема нападників Аркадіюша Міліка й Кшиштофа Пьонтека та центрових Яцека Ґуральського й Крістіяна Бєліка. Та, схоже, ще більшою проблемою була нерішучість селекціонера Пауло Соузи щодо складу збірної. Якщо перед світовим чемпіонатом у Росії 2018 року склад команди Адама Навалки журналістам був відомий ще за кільканадцять годин до зустрічі, то португалець до самого кінця тримав усіх у невизначеності. Тож склалося враження, що він і сам не знав, в якому складі поляки вийдуть на поле.
І в матчі зі Словаччиною Пауло Соуза знову всіх здивував, зробивши ставку на Кароля Лінетті, якого раніше виставляв нечасто. І той віддячився голом, проте, як і його колеги по збірній, особливо не відзначився.
Надія після Іспанії, смуток після Швеції
У грі поляків із іспанцями на кону стояло все. Дослівно. Поляки мали зіграти принаймні в нічию. Проте вболівальники хотіли більшого. Бачачи цілеспрямовані команди Шотландії, Угорщини чи Уельсу, вони мріяли, щоб біло-червоні нарешті теж вклали в гру всю душу, тілом прикривали ворота, кидалися грудьми на м’яч, віддавались на повну. І після цієї зустрічі у вболівальників знову зажевріла надія. І хоч польська збірна першою пропустила гол, вона зуміла вирівняти рахунок. Команда вистояла завдяки Роберту Лєвандовському. І це був не єдиний шанс біло-червоних.
Після такого матчу — надолуживши невдачі, з незабитим пенальті зі сторони суперника, із заповітним очком — вболівальники знову почали вірити, що польська збірна досягне хорошого результату. Зрештою, п’ять років тому на чемпіонаті Європи вона дійшла до чвертьфіналу і впритул наблизилася до півфіналу. Тоді великий успіх був дійсно можливий.
Перед матчем зі Швецією в Польщі знову відчувався дух боротьби, віра, піднесення. Але все миттєво згасло: вже на другій хвилині суперники забили гол. А потім ще й збільшили лідерство до 2:0. Поляки, зокрема Роберт Лєвандовський, докладали всіх зусиль. Спочатку капітан забив один гол, потім ще один. Неймовірний сценарій почав утілюватися. Але не вистачало ще одного голу — бо тільки перемога давала полякам вихід у ⅛ фіналу Євро-2020. Та наприкінці, коли вони мали атакувати, грати розважливо, незважаючи на те, що час матчу невблаганно спливав, біло-червоні допустилися ще однієї фатальної помилки в обороні і програли 3:2.
Турнір вони завершили всього з одним очком. У трьох матчах пропустили аж шість голів. Це нищівний показник. Такий результат не припустимий для збірної з футболістами, які щодня грають у мюнхенській «Баварії», туринському «Ювентусі», «Наполі», командах італійської Серії А або ж англійської Прем’єр-ліги.
Коли поляків боявся сам Роналду
Після зустрічі зі Швецією настав час підбивати підсумки, хоча багато висновків експерти зробили ще за першими матчами. Звісно, полякам завадили травми: на Євро не поїхало кілька важливих гравців. Ще пару футболістів боролися з травмами перед самим турніром. Але це аж ніяк не виправдовує гру біло-червоних. Одним із головних винуватців невдалого старту вважають президента Польської футбольної федерації Збіґнєва Бонєка, який всього за кілька місяців до Євро-2020 змінив тренера. Він звільнив Єжи Бженчека, незважаючи на те, що той таки виконав завдання, яке перед ним стояло — вивести команду в чемпіонат.
У його наступника Пауло Соузи було обмаль часу, і попри вміння красиво говорити на пресконференціях, у нього також не знайшлося чіткої стратегії, яку можна було б реалізувати на полі. Він часто змінював склад так, що вболівальники дивувалися, а ще не вистачало стабільності, послідовності й передусім хорошої гри в обороні. Поляки допускалися фатальних помилок, самі зізнавалися, що часом грали, як юніори.
І якби хтось ще до чемпіонату Європи сказав, що біло-червоні зіграють унічию з Іспанією й забʼють два голи Швеції — навряд чи хтось би повірив, що вони не вийдуть із групи. І все ж. Це гірке прощання з турніром. Коли після матчу з іспанцями знову зʼявилися надія і віра в команду, зустріч зі шведами дуже болісно опустила польських уболівальників на землю. Деякий час вони жили мріями — як зазвичай під час грандіозних футбольних подій. І в XXI столітті поки що тільки раз ці мрії бодай частково збулися: коли вся країна, затамувавши подих, стежила за Євро-2016, а поляки боролися за півфінал із Португалією. Це були миті, коли навіть Кріштіану Роналду і його команда, мабуть, побоювалися збірної Польщі.
Переклала Наталя Ткачик
