На іншому боці землі , у Гватемалі , цвинтарі зовсім не такі, як у Польщі. У містечку Чічікастенанґо некрополь розташований на пагорбі, а різнокольорові могили впадають в око здалеку.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/1Y230yONhkOVdDmCyxuauW/b3e469e067a4682da3b09128a0ec44f1/kl-2.jpeg)
Місце вічного спочинку тут нерідко має форму мурованої крипти , будиночка, розмальованого яскравими кольорами. Деякі могили додатково оздоблені барвистими розписами, зазвичай зображеннями птахів та святих.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/30zIySSOVZuscOXv6mr686/66921d8f21f87b68d9ff8fb1c646e4e0/kl-3.jpeg)
Відвідуючи померлих , сім’ї приносять їжу, діти граються навколо могил і запускають повітряних зміїв. Чутно сміх і жваву латиноамериканську музику, яка лунає з портативних колонок. Тут смерть переплітається з життям цілком буденно, і немає ніякого пафосу.
До щоденного життя покійника звертаються і творці найбільш незвичайного цвинтаря в Румунії , що розташований у селі Сепинца біля самого кордону з Україною. Називається він Веселим цвинтарем (Cimitirul Vesel). Ще в середині 30-х років минулого сторіччя місцевий художник Стан Йоан Петраш узявся оздоблювати дерев’яні блакитні хрести віршиками про життя похованих там небіжчиків і картинками , які зображали їх у характерних для них ситуаціях.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/4H5DdTL7OJ5riDg9VoUjV6/d0eecee940b2a6b99dd49eaff0a8b32c/kl-4.jpeg)
Деякі віршики й малюнки звучать доволі дошкульно. Веселий цвинтар , що належить до найпопулярніших туристичних місць у Румунії, занесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
На надгробках цвинтаря в Ганґа-Роа на острові Пасхи можна помітити етнічні елементи — барельєфи з зображенням чорного крячка , птаха свободи, й ієрогліфне письмо ронґоронґо.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/24dfWZmNE7ZG5XOH1rdhwt/1bc9ca368be51a231871448049cde014/kl-5.jpeg)
Могили дітей прикрашені кольоровими іграшками. Деякі надгробки виконані в стилі відомих скульптур моаї , котрими славиться острів, — зрештою ці таємничі кам’яні фігури на березі Тихого океану видно навіть з цвинтаря.
У Киргизстані , неподалік озера Іссик-куль, я побувала на цвинтарі, розташованому на пагорбі. Над деякими могилами встановлені каркаси у формі юрти — традиційного житла киргизів.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/2UhlKWcpSwBnXONwObNyio/0045e2d3a95063346389ee7eb366451c/kl-6.jpeg)
Одного разу я відвідала Варанасі в Індії відразу після колоритного свята Голі. Поруч із вогнищем , де спалювали тіла померлих, під гучну музику, в пилюці кольорового порошку, веселилася молодь.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/1WeRDvDzK6XMcUQI26BIGG/7592ee200e7994689aee33399c195a96/kl-7.jpeg)
Місцем поховання багатьох індусів є священна річка Ґанґ: після спалення тіл попіл висипають просто у воду. Не спалюють тільки тіла дітей , вагітних та померлих від укусу кобри — вони просто спочивають на дні Ґанґу. Як оповідають місцеві мешканці, інколи під час похорону члени індуїстської секти аґхорі їдять людські рештки.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/5TDxC85HHUb6wD1TiNGEqo/f332587780e1c158b8cc061e4806a0b4/kl-8.jpeg)
У регіоні Дарієн у Панамі , неподалік кордону з Колумбією, живуть індіанці ембера. На цвинтарі біля села Моґе панує тиша. Сюди не часто навідуються люди і де-не-де всюдисущі джунглі вже захопили простір.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/6Zqs5jhvcHrr9jtYQaF5cp/80aa9f042e78e4aa35b8714cedb68cc9/kl-9.jpeg)
Кладовище Колон у Гавані — найвідоміше на Кубі. Тут похована Амелія Ґойре де Ос , чия могила перетворилася на місце паломництва. На початку ХХ сторіччя Амелія померла під час пологів і її поховали разом із дитиною. Дитину поховали в ногах, але через два роки, коли могилу переносили, її знайшли в обіймах матері. Це сприйняли за чудо. На могилу приходять тисячі людей, передовсім безплідні та вагітні, сподіваючись на допомогу Амелії. Там завжди море квітів і записок із подяками.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/5c18hvmH5tqMxi8c1eZPjl/c1cd8242f42faf133ec3ec7d7c316380/kl-10.jpeg)
У селі Саґада на острові Лусон у Філіппінах померлих із племені іґорот підвішували у трунах високо на скелі , щоб їм було ближче до неба. Труни також приносили у печери й складали одна на одну. А бідняки просто саджали небіжчиків на стільці, прикріплені до скель.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/1YLHoIQVtLwc790fQH5s6T/f0f864e251d89efa8deaaa76fbfb5e19/kl-11.jpeg)
В Індонезії на острові Балі я бачила жалобну процесію , що проходила вулицями міста Убуд. Усі були вдягнені в традиційні костюми: жінки — у барвисті туніки , а чоловіки — в короткі саронги. Тіло покійника лежало на великому дерев’яному білому бику. Цей саркофаг називається лембу («бик»). Жалібники несли у процесії легкі вінки зі штучних квітів, композиції з бананового листя, квітів та фруктів. Процесію супроводжував гамелан — оркестр традиційних інструментів. Наприкінці церемонії тіло і квіти спалили на центральній площі містечка за допомогою двох переносних газових пальників. Під час церемонії панувала атмосфера народного гуляння, місцеві крамарі пропонували напої, горішки й печену кукурудзу.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/22zuPDF6FUor3yUysgQe65/758c9c394ad19f5f20ecd4ddf069e7ac/kl-12.jpeg)
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/5MZOvyFQs25CVm6RtNMXeU/5baaf53653aee1fcf651e19eb0bde57e/kl-13.jpeg)
В Ірані я не раз бачила вежі мовчання — ритуальні місця поховання згідно з обрядом зороастризму. Це одна з перших монотеїстичних релігій , яка панувала на цих землях до ісламу, а зараз практично зникла. Тіла померлих укладали в позі ембріона й залишали на поталу стерв’ятників. Зороастрійці вважали, що це єдиний спосіб поховання, який не оскверняє чотири святі стихії: землю, воду, повітря і вогонь.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/5A0Aq0TzAik2LQ2noeiqwf/77acf8e5396ab872a650fc7f4a9ef752/kl-14.jpeg)
Цвинтар Реколета в Буенос-Айресі в Аргентині з його монументальними гробівцями нагадує мініатюрне містечко. Найпопулярнішим місцем тут є могила акторки й політичної діячки Евіти Перон , героїні однойменного мюзикла.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/2nnBNGl14G7a26YX9QZzXm/6e69862cdd752182db4c99a2bae5960c/kl-15.jpeg)
Цвинтар Чаучилья в Перу розташований біля підніжжя Анд , неподалік міста Наска. Тут можна побачити досконало збережені мумії, які сидять у могилах. Завдяки сухому пустельному повітрю рештки зберігаються в ідеальному стані. На деяких залишився одяг, волосся та фрагменти шкіри.
![](https://images.ctfassets.net/75018eualgmp/7IJd5dDYu9rKIPCCSlDPtB/f1d7c6f02e7da08bd1e8a7d8a312d57a/kl-16.jpeg)
Мене часто запитують , чому я так люблю відвідувати цвинтарі. Річ у тому, що я дуже енергійна людина і коли подорожую світом, то весь час кудись біжу. А на цвинтарях є можливість усамітнитися, збавити темп і подумати про життя. Там панує незвичайна атмосфера і зазвичай — тиша. Час там зупиняється.
Переклав Андрій Савенець