Зоряна Вареня: 8 лютого 2023 білоруський суд засудив до восьми років колонії відомого журналіста, члена Союзу поляків Білорусі Анджея Почобута, який із 2021-го є політв’язнем режиму Лукашенка.
Анна Мар’я Динер. Джерело: особистий архівАнна Мар’я Динер: Анджей Почобут — мій добрий знайомий. Я стежила за судовим процесом над ним, наскільки це було можливо. Не суд, а суцільний курйоз. Анджея засудили до восьми років колонії. Його звинуватили у закликах до дій, спрямованих на заподіяння шкоди національній безпеці Республіки Білорусь, а також у розпалюванні ворожнечі. Вже саме звинувачення звучить недолуго.
Важко говорити про якісь новини від Анджея, адже на судовий процес не допустили навіть його дружину. Анджей Почобут має польське коріння, але не має громадянства Польщі, тому представники дипломатичного корпусу не мали права брати участі у процесі.
Анджей став заручником кількох обставин, по-перше — дуже поганих білорусько-польських відносин. Алєксандр Лукашенко сприймає Польщу як ворога, який 2020 року після президентських виборів виступав за — говорячи його словами — державний переворот. А по-друге, Анджей мав принципову антилукашенківську позицію і постійно критикував режим. Після його дуже критичних статей про білоруську владу він став особистим ворогом Лукашенка.
ЗВ: Якими зараз є польсько-білоруські відносини?
АМД: Безумовно, ще залишились якісь дипломатичні та технічні канали комунікації, необхідні, зважаючи на спільний кордон. Але говорити про взаємовідносини між Білоруссю і Польщею дуже складно. Закриття кордонів, вимагання від Польщі зменшити кількість дипломатів — все це згубно впливає на відносини між країнами. До того ж Польща всіляко підтримує дії білоруської опозиції, громадських організацій, незалежних медіа. Звичайно, це не подобається Мінську. Білорусь — авторитарна країна з тенденціями тоталітаризму. Там немає ні свободи слова, ні свободи зібрань, загалом усі демократичні свободи знищено. З 2020 року режим проводить систематичні репресії проти активістів, захисників прав людини, незалежних журналістів, себто всіх, хто виступає проти білоруської влади. Крім того, репресії застосовуються і до звичайних громадян. За даними правозахисного центру «Вясна», майже півтори тисячі людей у Білорусі мають статус політичних в’язнів. Багато судових процесів іще триває. Чимало білорусів виїхало за кордон, побоюючись за власне життя і здоров’я. Сьогодні життя звичайного громадянина Білорусі, який не погоджується з політикою влади, надзвичайно важке.
Дуже важливо й те, що з 2022 року на території Білорусі розміщено російські війська у значно більшій кількості, ніж коли-небудь раніше, а повітряний простір росіяни використовують у війні проти України. З позиції міжнародного права, Білорусь — країна-агресор, а це істотно впливає на настрої у суспільстві. До того ж у стосунках із Росією, які відіграють ключову роль для Білорусі, спостерігається дуже тісна воєнна й економічна інтеграція. За деякими даними, у Росії є план до 2030 року повністю інкорпорувати Білорусь. Чи такий намір справді існує і чи його можливо втілити, — окрема тема. Через військове підпорядкування Білорусі Росія де-факто повністю контролює цю країну.
ЗВ: Тобто де-факто Білорусь уже втратила свою суверенність і стала частиною РФ?
АМД: Неправомірно говорити, нібито Білорусь не є суверенною країною й частиною Росії. Де-юре Білорусь залишається незалежною, але де-факто має дуже обмежені можливості вести самостійну політику. Особливо у стосунку до України й інших держав Заходу. Щоправда, білоруський уряд має таку-сяку свободу ведення внутрішньої політики, безумовно, якщо вона не антиросійська. Хоча говорити, що Білорусь — це частина Росії, поки що рано.
ЗВ: Як санкції Заходу впливають на Білорусь?
АМД: Санкції проти Білорусі діють по-іншому, ніж санкції проти Росії, передусім через відмінності економік цих країн. Але я б не сказала, що ці обмеження менш болісні. Щоправда, Росії вдалося частково компенсувати ефекти дії європейських санкцій. Також РФ виділила Білорусі кредити, які дали змогу функціонувати білоруській економіці. Але у Білорусі багато проблем, наприклад, пошук інших, ніж західноєвропейські, ринків збуту, що суттєво впливає на державний бюджет.
ЗВ: Яка роль Білорусі у війні РФ проти України?
АМД: Ми бачимо, що в Білорусі розміщено щонайменше кілька тисяч російських солдатів, і немає жодної надії, що вони найближчим часом повернуться в РФ.
Білорусь широко підтримує російську агресію проти України. Йдеться не тільки про надання аеродромів і військових баз. На території Білорусі проходять навчання мобілізованих російських громадян, їм також надають із білоруських запасів амуніцію. Росіяни наповну використовують білоруське спорядження і воєнні засоби. Також у Білорусі лікують поранених російських солдатів.
ЗВ: На вашу думку, Білорусь відправить своїх солдатів на підтримку наступу РФ на Україну?
АМД: Генеральний штаб України часто наголошує, що поки такої небезпеки немає. Зважаючи на кількість солдатів і структуру білоруської армії, без мобілізації участь білоруських солдатів у російсько-українській війні неможлива. Білоруська влада на разі не робить жодних кроків у цьому напрямку. Дуже сумніваюсь, що Лукашенко погодиться на такий сценарій без приставленого до скроні пістолета. Більшість білоруського суспільства проти безпосередньої участі їхньої держави у російсько-українській війні. Кремль, як і білоруська влада, боїться, що у разі наказу білоруським військовим брати безпосередню участь у бойових діях в Україні в Білорусі може початися бунт. Зважаючи на актуальну ситуацію на фронті, білоруські сили, виділені на підтримку росіян, жодним чином не допомогли б їм. Тому зараз росіяни не надто зацікавлені в тому, щоб білоруси брали активну участь у бойових діях.
ЗВ: Чому 2020 року в Білорусі не вдалася революція?
АМД: Не було нікого, хто б узяв на себе відповідальність за перейняття влади після Алєксандра Лукашенка. Якби хтось такий був, то, думаю, в перші дні після виборів все пішло б по-іншому. Але тут варто визнати, що Алєксандр Лукашенко дуже спритно діяв на випередження: більшість опозиційних лідерів, які могли очолити протест, потрапили у в’язницю ще до виборів.
Величезну негативну роль у цьому відіграла Росія, яка дуже швидко допомогла білоруській владі розігнати протести. Багато білорусів, які брали участь у мітингах, розповідали, що проти них кинули не тільки білоруський ОМОН. Тому білоруська влада за підтримки Росії швидко взяла під контроль ситуацію.
Часто люди помилково беруться порівнювати Білорусь і Україну. Треба розуміти, що ці дві країни мали й мають абсолютно різні політичні системи. В Україні завжди функціонував демократичний парламент, опозиція, існував ясний і зрозумілий політичний поділ. Нічого такого в Білорусі не було.
ЗВ: Чи війна Росії проти України, використання білоруських воєнних баз та інших засобів вплинули на міграцію з країни?
АМД: На міграцію найбільше вплинули події 2020 року, а не війна РФ проти України. З часу протестів щонайменше кількадесят тисяч білорусів залишили територію своєї країни. Деякі аналітики вважають, що і 200 000, і 500 000 людей виїхало. Це надзвичайно великі числа, зважаючи на населення Білорусі. Головна причина міграції — страх перед політичними репресіями. І це стосується не лише активістів. Я знаю приклади, коли люди, які не демонстрували свою політичну позицію, виїжджали через боязнь опинитись не в той час не в тому місці, через боязнь, що хтось напише на них донос.
ЗВ: Які шанси на зміну режиму Лукашенко?
АМД: Поки що вони нульові. Репресії настільки масштабні, що змін зараз годі сподіватися. З 2020 року ситуація дуже змінилась: зараз немає нікого, хто міг би перейняти владу, адже більшість політичних лідерів у в’язниці, більшість активістів, яких іще не посадили, виїхала за кордон через страх за своє життя. Натомість у разі позитивного сценарію (перемога України, можливості демократизації Білорусі, виведення з неї російських військ) політичні зміни відбудуться дуже швидко.
ЗВ: Наскільки успішною є пропаганда в Білорусі?
АМД: Білорусь повністю перебуває у російській сфері впливу, однак це не означає, що білоруси ставляться до решти світу так, як росіяни. Російська пропаганда, безумовно, потужно діє. Росіяни пожвавлюють свою медіальну, культурну і пропагандистську діяльність у Білорусі, і цьому сприяє те, що російські програми набагато цікавіші, технічно якісніші й сучасніші, ніж ті, які пропонує білоруське телебачення. Однак білоруси схильні шукати альтернативну інформацію, що й довів 2020 рік і останні вибори.
